Відмінності між версіями «Митра»
Рядок 23: | Рядок 23: | ||
{{#ev:youtube|iwAQ42VinZk}} | {{#ev:youtube|iwAQ42VinZk}} | ||
− | + | ==Див.також== | |
==Джерела та література== | ==Джерела та література== | ||
− | Настольная книга священнослужителя», Т. 4, Издательство Московской Патриархии, 2001. С. 146—147 | + | 1.Настольная книга священнослужителя», Т. 4, Издательство Московской Патриархии, 2001. С. 146—147 |
− | + | ||
+ | 2.Журнал Московськой патриархии, 1989, № 3. с.7 | ||
+ | ==Зовнішні посилання== | ||
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет здоров’я, фізичного виховання і спорту]] | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет здоров’я, фізичного виховання і спорту]] | ||
[[Категорія:Слова 2018 року]] | [[Категорія:Слова 2018 року]] |
Поточна версія на 09:35, 12 жовтня 2018
Ми́тра, -ри, ж. Митра.
Зміст
Сучасні словники
Ми́тра (грец. μίτρα — «пов'язка на голову», «тюрбан»)[1] — богослужбовий головний убір єпископа та ієреїв, нагороджених архієреєм за особливі заслуги перед церквою. Митра являє собою розширену й заокруглену вгорі корону, оздоблену іконами; архієрейська митра вдодатку оздоблена дорогоцінними каменями.
Опис
Митра-корона — архиєрейська митра (іноді ієрейська), в якій над нижнім пояском зроблено, як правило, вінець з 12 пелюсток — це єдина принципова відмінність митри-корони від звичайної православної митри. Якщо на митрі є дорогоцінні камені, вони символізують терновий вінок, накладений під час страстей на голову Ісуса Христа.
У «Настольной книге священнослужителя»[2] такий опис митри: «Сучасна митра — багато прикрашена парчовим шиттям, оксамитом, бісером, дорогоцінним камінням та іконами висока тверда шапка, що плавно звужується до обідка навкруг голови. Таку форму митра набула в XVIII—XIX ст. До того православні митри на Русі були схожі на корони візантійських царів пізнього періоду імперії. Іноді обідок митри являв собою зубчатий вінець».
В Україні збереглась митра першого католицького галицького архієпископа бл. Якуба Стрепи (†1409) та митра перемиських владик, за легендою перероблена з корони Данила Галицького (зникла в час Другої світової війни).
За свідоцтвами Феодора Вольсамона, патріарха Антиохійського (XII ст.) та блаженого Симеона, архиєпископа Солунського (XV ст.), «митру у вигляді корони — багатого царського головного убору — вперше стали носити в IV ст. у нерозділеній Церкві римські папи. Потім на ІІІ Вселенському соборі (431 р.) святий Кирил Олександрійський одягнув митру-корону як представник Папи Римського Целестіна; до XII ст. подібні митри носили на Сході лише олександрійські патріархи, а потім — константинопольські. Інші представникі церкви, митрополити чи єпископи носили митри-пов'язки (вінці) простого древнього зразку, клобуки та шапки. Російські архиєреї також носили митри-шапки подібні до князівських, облямовані хутром та прикрашені шиттям та іконами. Такі шапки-митри з'явилися у Московському князівстві в XV ст. — до того святителі не знали іншого головного убору, окрім клобука. У середині XVII ст. митри-корони з'явилися і в російській церкві, а з 1705 р. митра стає головним убором не тільки архиєреїв, але й усіх архимандритів. Указом імператора Павла І від 18 грудня 1797 р. митру як винагороду призначалося давати протоієреям за особливі заслуги.
Ілюстрації
![]() |
![]() |
![]() |
Медіа
Див.також
Джерела та література
1.Настольная книга священнослужителя», Т. 4, Издательство Московской Патриархии, 2001. С. 146—147
2.Журнал Московськой патриархии, 1989, № 3. с.7