Відмінності між версіями «Наклеп»
(Створена сторінка: '''Наклеп, -пу, '''''м. ''Поклепъ, клевета. Категорія:На) |
|||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Наклеп, -пу, '''''м. ''Поклепъ, клевета. | '''Наклеп, -пу, '''''м. ''Поклепъ, клевета. | ||
[[Категорія:На]] | [[Категорія:На]] | ||
+ | ==Сучасні словники== | ||
+ | |||
+ | Наклеп — юридичний термін на позначення певного виду протиправної дії. В Кримінальному кодексі України 1960 р. наклеп визначався як поширення завідомо неправдивих вигадок, що ганьблять іншу особу (ст. 125, див. також Постанову ПВСУ № 7 від 28.09.90 р.[1]). | ||
+ | |||
+ | Після втрати чинності КК 1960 р. (замінено на КК України 2001 р.) з кримінального законодавства України такий склад злочину як Наклеп зник, оскільки не був включений у новий КК. Проте сам термін наклеп зберігся в інших законодавчих актах, зокрема у Законі України «Про інформацію» (визначення поняття оціночного судження) і у Конституції України (ч. 1 ст. 80). | ||
+ | |||
+ | В контексті Закону під поширенням відомостей маються на увазі різні способи передачі інформації, в тому числі через ЗМІ, мережу Інтернет, за умови її отримання принаймні однією особою. . Завідомо неправдивими (стосується переважно кримінального контексту поняття) вважаються відомості, неправдивість яких є очевидною для їх поширювача. | ||
+ | |||
+ | В кримінальному законодавстві України до 2001 р. наклеп був умисним злочином приватного обвинувачення (крім кваліфікованого: наклеп у друкованому або іншим способом розмноженому творі, в анонімному листі, а також вчинений особою, раніше судимою за наклеп. — ч. 2 ст. 125 КК; Наклеп, поєднаний з обвинуваченням у вчиненні державного або іншого тяжкого злочину — ч. 3 ст. 125 КК). | ||
+ | |||
+ | Після введення в дію нового КК України було кілька спроб народних депутатів України повернути в КК склад злочину Наклеп, але всі вони виявилися невдалими[2][3]. Парламентська асамблея Ради Європи позитивно оцінює декриміналізацію наклепу[4]. | ||
+ | |||
+ | ==Ілюстрації== | ||
+ | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
+ | |- valign="top" | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:наклеп1.jpg|x140px]] | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:наклеп2.jpg|x140px]] | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:наклеп.jpg|x140px]] | ||
+ | |} | ||
+ | |||
+ | ==Медіа== | ||
+ | {{#ev:youtube|HhECKVRgo2E}} | ||
+ | |||
+ | |||
+ | |||
+ | ==Джерела та література== | ||
+ | |||
+ | |||
+ | |||
+ | |||
+ | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет здоров’я, фізичного виховання і спорту]] | ||
+ | [[Категорія:Слова 2018 року]] |
Версія за 18:44, 11 жовтня 2018
Наклеп, -пу, м. Поклепъ, клевета.
Сучасні словники
Наклеп — юридичний термін на позначення певного виду протиправної дії. В Кримінальному кодексі України 1960 р. наклеп визначався як поширення завідомо неправдивих вигадок, що ганьблять іншу особу (ст. 125, див. також Постанову ПВСУ № 7 від 28.09.90 р.[1]).
Після втрати чинності КК 1960 р. (замінено на КК України 2001 р.) з кримінального законодавства України такий склад злочину як Наклеп зник, оскільки не був включений у новий КК. Проте сам термін наклеп зберігся в інших законодавчих актах, зокрема у Законі України «Про інформацію» (визначення поняття оціночного судження) і у Конституції України (ч. 1 ст. 80).
В контексті Закону під поширенням відомостей маються на увазі різні способи передачі інформації, в тому числі через ЗМІ, мережу Інтернет, за умови її отримання принаймні однією особою. . Завідомо неправдивими (стосується переважно кримінального контексту поняття) вважаються відомості, неправдивість яких є очевидною для їх поширювача.
В кримінальному законодавстві України до 2001 р. наклеп був умисним злочином приватного обвинувачення (крім кваліфікованого: наклеп у друкованому або іншим способом розмноженому творі, в анонімному листі, а також вчинений особою, раніше судимою за наклеп. — ч. 2 ст. 125 КК; Наклеп, поєднаний з обвинуваченням у вчиненні державного або іншого тяжкого злочину — ч. 3 ст. 125 КК).
Після введення в дію нового КК України було кілька спроб народних депутатів України повернути в КК склад злочину Наклеп, але всі вони виявилися невдалими[2][3]. Парламентська асамблея Ради Європи позитивно оцінює декриміналізацію наклепу[4].
Ілюстрації
x140px |
Медіа