Відмінності між версіями «Тіха»
(→Ілюстрації) |
|||
| Рядок 10: | Рядок 10: | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:radost1.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:radost2.jpg|x140px]] |
| − | + | ||
| − | + | ||
|} | |} | ||
Поточна версія на 13:46, 11 жовтня 2018
Тіха, -хи, ж. = Утіха. Але той з тої тіхи великої, же їму лісничий дав гроші, прийшов до жінки й каже. Гн. І. 207. Тіч, течі, ж. Въ мельничной шестернѣ: разстояніе между цѣвками. Мик. 481.
Зміст
Академічний тлумачний словник
Утіха - це почуття радості, задоволення, викликане ким-, чим-небудь. У очах втіха заясніла; Усмішка грає гордовита (Леся Українка, I, 1951, 338); Настя глянула на Гната чистими, щасливими очима, і в них побачив він утіху та вдячність... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 54); Чи дійду до мети з потом я на чолі І сльозами утіхи умиюсь? (Максим Рильський, I, 1956, 21); Миронич з утіхою стежив, як оживав хлопець, рум'яніло зажовкле лице, блискотіли очі (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 117).
Словник української мови
Втіха - це той (те), хто (що) викликає в комусь таке почуття. — Одна моя втіха, одно моє щастя, коли ти мене будеш хоч трошечки любити! (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 45); Батько хоч і журився, що синів нема.., а все ж тільки й утіхи було в його, що вона [дочка] (Борис Грінченко, I, 1963, 314); Невже йому одна утіха: стоять зі склом *коло горна, і вже не сниться річка тиха, земля не сниться ворона? (Микола Рудь, Дон. зорі, 1958, 7).
Ілюстрації
|
|
