Відмінності між версіями «Себелюбий»

Версія за 11:59, 11 жовтня 2018

Себелюбий, -а, -е. Себялюбивый, эгоистическій. Шевч. II. 159.

Сучасні словники

СЕБЕЛЮ́БНИЙ - той, який любить тільки себе, який дбає тільки про свої інтереси; егоїстичний. Таких себелюбних, запопадливих і боягузливих Нерчин зустрічав. Він знав, чим їх лікувати (Натан Рибак, Час.., 1960, 759); // Власт, такій людині; // Сповнений себелюбства. Тепле, наскрізь себелюбне почуття вдячності до Клари Пель гонить кров у жилах Везбородька (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 416).

ЕГОЇСТИ́ЧНИЙ (який дбає тільки про себе, власні інтереси; сповнений егоїзму).

СЕБЕЛЮБНИЙ, САМОЛЮ́БНИЙ. - Творчість, - кажу я, - поняття егоїстичне й навіть егоцентричне в своїй глибокій суті. (Нині я так не думаю!) (Ю. Яновський); Тепле, наскрізь себелюбне почуття вдячності до Клари Пель гонить кров у жилах Безбородька (Ірина Вільде); Часто бачив смутний чоловік, які дрібні й самолюбні розмови навкруги, і він не любив приставати до тих розмов (В. Самійленко).

Ілюстрації

Медіа

Див. також

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 109.

https://uk.worldwidedictionary.org/%D1%81%D0%B0%D0%BC%D0%BE%D0%BB%D1%8E%D0%B1%D0%BD%D0%B8%D0%B9

Зовнішні посилання