Відмінності між версіями «Школярство»
(→Сучасні словники) |
|||
| Рядок 3: | Рядок 3: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| − | + | ||
| + | ===Академічний тлумачний словник (1970—1980)=== | ||
| + | |||
| + | ШКОЛЯ́РСТВО, а, с. | ||
| + | |||
| + | 1. Збірн. до школя́р; школярі. — Плюнь, серце, на того, хто так тобі сказав. Що буцім бог жінкам волосся довге дав За те, що розум їм укоротив чимало: То погань так верзла, школярство так брехало! (Г.-Арт., Байки.., 1958, 59); Довбня сердитий ходив поза школярами й плювався, бурмочучи собі під ніс. Веселе школярство не проминуло і з того посміятись (Мирний, IV, 1955, 109). | ||
| + | |||
| + | 2. рідко. Перебування в школі. Повіяло нудом давнім, кошмарним, що заносив колись із школи в рідну хату в часи школярства (Вас., І, 1959, 359); — Узявся вчить, то буду вчить у шахті, без школярства! (Дор., Три богатирі, 1959, 22). | ||
| + | |||
| + | 3. перен., зневажл. Наслідування примітивних, схоластичних норм, зразків; несамостійний, учнівський підхід до чогось. | ||
| + | |||
| + | ===Тлумачний словник Ушакова. Д.Н. Ушаков. 1935-1940=== | ||
| + | |||
| + | Школярство, школярства, мн. | ||
| + | 1. Те ж, що шкільництво (устар.). | ||
| + | 2. Сухий педантизм, схоластична дріб'язковість в поглядах, у відносинах до чого-небудь. Школярство в науці. | ||
| + | |||
| + | ===Орфографічний словник української мови. 2005=== | ||
| + | |||
| + | школя́рство | ||
| + | іменник середнього роду | ||
| + | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
Версія за 19:48, 10 жовтня 2018
Школярство, -ва, с. 1) Школьничество. 2) Соб. Школьники. То погань так верзла, школярство так брехало. О. 1861. III. 94.
Зміст
Сучасні словники
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ШКОЛЯ́РСТВО, а, с.
1. Збірн. до школя́р; школярі. — Плюнь, серце, на того, хто так тобі сказав. Що буцім бог жінкам волосся довге дав За те, що розум їм укоротив чимало: То погань так верзла, школярство так брехало! (Г.-Арт., Байки.., 1958, 59); Довбня сердитий ходив поза школярами й плювався, бурмочучи собі під ніс. Веселе школярство не проминуло і з того посміятись (Мирний, IV, 1955, 109).
2. рідко. Перебування в школі. Повіяло нудом давнім, кошмарним, що заносив колись із школи в рідну хату в часи школярства (Вас., І, 1959, 359); — Узявся вчить, то буду вчить у шахті, без школярства! (Дор., Три богатирі, 1959, 22).
3. перен., зневажл. Наслідування примітивних, схоластичних норм, зразків; несамостійний, учнівський підхід до чогось.
Тлумачний словник Ушакова. Д.Н. Ушаков. 1935-1940
Школярство, школярства, мн. 1. Те ж, що шкільництво (устар.). 2. Сухий педантизм, схоластична дріб'язковість в поглядах, у відносинах до чого-небудь. Школярство в науці.
Орфографічний словник української мови. 2005
школя́рство іменник середнього роду
Ілюстрації
|
|
|
|
