Відмінності між версіями «Югнути»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
| Рядок 3: | Рядок 3: | ||
'''Академічний словник української мови.''' | '''Академічний словник української мови.''' | ||
| − | + | Швидко піти, побігти куди-небудь, зникнути десь. Андрійко йому своє: — І так сидіть нудно! — Та знов югне з хати — і слід загув!.. (Марко Вовчок, I, 1955, 275); Враз на хуторі затріщали постріли, кулі засвистіли довкола вітряка, і селянин, кинувши воза, югнув під вітряк (Петро Панч, I, 1956, 569). | |
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 612. | Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 612. | ||
| + | |||
[[Категорія:Юг]] | [[Категорія:Юг]] | ||
Версія за 18:03, 9 жовтня 2018
Югнути, -ну, -неш, гл. Побѣжать, махнуть. Та знов югне з хати, і слід загув. МВ. II. 10. Югнем косити!
Академічний словник української мови.
Швидко піти, побігти куди-небудь, зникнути десь. Андрійко йому своє: — І так сидіть нудно! — Та знов югне з хати — і слід загув!.. (Марко Вовчок, I, 1955, 275); Враз на хуторі затріщали постріли, кулі засвистіли довкола вітряка, і селянин, кинувши воза, югнув під вітряк (Петро Панч, I, 1956, 569). Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 612.
