Відмінності між версіями «Шлия»
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Шлия, шлиї, '''''ж. ''= '''Шлея. '''Kolb. І. 65. | '''Шлия, шлиї, '''''ж. ''= '''Шлея. '''Kolb. І. 65. | ||
| + | |||
[[Категорія:Шл]] | [[Категорія:Шл]] | ||
| Рядок 15: | Рядок 16: | ||
==Медіа== | ==Медіа== | ||
{{#ev:youtube|el3ivzz11uw}} | {{#ev:youtube|el3ivzz11uw}} | ||
| + | ==Див. також== | ||
| + | https://uk.hoboetc.com/dom-i-semya/6843-shleya-eto-zalog-komfortnoy-progulki.html | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет здоров’я, фізичного виховання і спорту]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2018 року]] | ||
Версія за 16:42, 7 жовтня 2018
Шлия, шлиї, ж. = Шлея. Kolb. І. 65.
Академічний тлумачний словник
ШЛЕЯ́, ї, жін. Частина упряжі — широка смуга, сплетена з мотузків або вирізана з ременю і прив'язана до посторонків, у яку запрягають коней. Коня запрягав у підруку, сам себе в борозну; на коня мав ремінну шлею і нашильник, а на себе Іван накладав малу мотузяну шлею (Василь Стефаник, I, 1949, 61); За двома кінськими головами та шиями в шлеях було видно здорову постать академіста Балабухи (Нечуй-Левицький, III, 1956, 14); Снаряди лягали полем все ближче.. Схарапуджені коні, розуміючи небезпеку, летіли вітром, готові вискочити з шлей (Олесь Гончар, I, 1954, 329); Праворуч, повз курінь, проходять Карпо і Захар, у рам'ї, худі, давно не голені, запряжені, мов коні, в шлеї, тягнуть до Сули колоду (Юрій Мокрієв, П'єси, 1959, 249).
Ілюстрації
|
|
|
Медіа
Див. також
https://uk.hoboetc.com/dom-i-semya/6843-shleya-eto-zalog-komfortnoy-progulki.html
