Відмінності між версіями «Покохати»
(Створена сторінка: '''Покоха́ти, -ха́ю, -єш, '''''гл. ''1) Полюбить. Чуб. V. 196. ''Щиро покохала його наша гордовата Кат...) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Покоха́ти, -ха́ю, -єш, '''''гл. ''1) Полюбить. Чуб. V. 196. ''Щиро покохала його наша гордовата Катря. ''МВ. І. 139. 2) Выростить, взлелѣять. ''Як би йому воля, то б він які роги покохав. ''Ном. № 10208. | '''Покоха́ти, -ха́ю, -єш, '''''гл. ''1) Полюбить. Чуб. V. 196. ''Щиро покохала його наша гордовата Катря. ''МВ. І. 139. 2) Выростить, взлелѣять. ''Як би йому воля, то б він які роги покохав. ''Ном. № 10208. | ||
[[Категорія:По]] | [[Категорія:По]] | ||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | ===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]=== | ||
| + | . ПОКОХАТИ, аю, аєш, док., перех. | ||
| + | 1. Відчути, виявити глибоку сердечну прихильність, потяг до особи Іншої статі. — Западе дівці парубок в око, — не встережеться, як і покохає... (Панас Мирний, I, 1949, 361); Де не піду я, всюди твій Розумний, любий погляд еяс, — Не думав сам я, що мов Серденько ще раз покохає (Леся Українка, IV, 1954, 106); У кого ще серце не вмерло, Тому покохати — це жить (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 277); | ||
| + | // рідко. Відчути внутрішній потяг, схильність до кого-, чого-небудь, відданність комусь, чомусь. Покохав Андрій Семена, як рідного брата, як батька, як неньку... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 447); * Образно. До наших лав, до нас, хто зжився з боротьбою, хто сонце покохав і на верхів'я гір лише до нього йде й душею молодою вже бачить крізь віки його огнистий зір! (Володимир Сосюра, I, 1957, 53). | ||
| + | 2. Дбайливо вирощувати, плекати кого-, що-небудь якийсь час. Батько, почастувавши тих сватів, подякували за ласку. — А дитина наша, — каже, — ще молоденька, нехай ми ще самі її покохаємо (Марко Вовчок, I, 1955, 62). | ||
| + | 3. рідко. Дбайливо доглядаючи, забезпечити ріст, розвиток кого-, чого-небудь; виплекати. Якби йому воля, то б він які роги покохав! (Номис, 1864, № 10208). | ||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 41. | ||
| + | |||
| + | ===[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/49934-prjamec.html Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка]=== | ||
| + | Кохати, -ха́ю, -єш, гл. 1) Любить (кого-либо). Ой ти, дівчино, мислоньками блудиш, сама ти не знаєш, кого вірно любиш. Ой знаю, знаю, кого я кохаю, тілько я не знаю, із ким жити маю. Н. п. Хто вірно кохає, той часто вітає. Ном. №8757. Батько й мати твої живуть при тобі і дякують... що ти їх при старости й кохаєш і поважаєш. Кв. 2)Взлелѣивать, возрощать, воспитывать (о дѣтяхъ, животныхъ, растеніяхъ). Кошару дитину кохала, любила, — крій себе не маю. Макс. Ой косо, косо, кохана, сім літ я тебе кохала! Мет. 205. Cм. викохати. | ||
| + | ===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]=== | ||
| + | ПОКОХА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. | ||
| + | 1. Відчути, виявити глибоку сердечну прихильність, потяг до особи. — Западе дівці парубок в око, — не встережеться, як і покохає… (Мирний, I, 1949, 361); Де не піду я, всюди твій Розумний, любий погляд сяє, — Не думав сам я, що моє Серденько ще раз покохає (Л. Укр., IV, 1954, 106); У кого ще серце не вмерло, Тому покохати — це жить (Крим., Вибр., 1965, 277); // рідко.Відчути внутрішній потяг, схильність до кого-, чого-небудь, відданість комусь, чомусь. Покохав Андрій Семена, як рідного брата, як батька, як неньку… (Коцюб., І, 1955, 447); * Образно. До наших лав, до нас, хто зжився з боротьбою, хто сонце покохав і на верхів’я гір лише до нього йде й душею молодою вже бачить крізь віки його огнистий зір! (Сос., І, 1957, 53). | ||
| + | 2. Дбайливо вирощувати, плекати кого-, що-небудь якийсь час. Батько, почастувавши тих сватів, подякували за ласку. — А дитина наша, — каже, — ще молоденька, нехай ми ще самі її покохаємо(Вовчок, І, 1955, 62). | ||
| + | 3. рідко. Дбайливо доглядаючи, забезпечити ріст, розвиток кого-, чого-небудь; виплекати. Якби йому воля, то б він які роги покохав! (Номис, 1864, № 10208). | ||
| + | Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 41. | ||
| + | |||
| + | ==Іноземні словники== | ||
| + | ===[http://ukrainian_explanatory.academic.ru Словари и энциклопедии на Академике]=== | ||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Покохати1.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Покохати2.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Покохати3.jpg|x140px]] | ||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2018 року]] | ||
Поточна версія на 21:39, 5 жовтня 2018
Покоха́ти, -ха́ю, -єш, гл. 1) Полюбить. Чуб. V. 196. Щиро покохала його наша гордовата Катря. МВ. І. 139. 2) Выростить, взлелѣять. Як би йому воля, то б він які роги покохав. Ном. № 10208.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
. ПОКОХАТИ, аю, аєш, док., перех. 1. Відчути, виявити глибоку сердечну прихильність, потяг до особи Іншої статі. — Западе дівці парубок в око, — не встережеться, як і покохає... (Панас Мирний, I, 1949, 361); Де не піду я, всюди твій Розумний, любий погляд еяс, — Не думав сам я, що мов Серденько ще раз покохає (Леся Українка, IV, 1954, 106); У кого ще серце не вмерло, Тому покохати — це жить (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 277); // рідко. Відчути внутрішній потяг, схильність до кого-, чого-небудь, відданність комусь, чомусь. Покохав Андрій Семена, як рідного брата, як батька, як неньку... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 447); * Образно. До наших лав, до нас, хто зжився з боротьбою, хто сонце покохав і на верхів'я гір лише до нього йде й душею молодою вже бачить крізь віки його огнистий зір! (Володимир Сосюра, I, 1957, 53). 2. Дбайливо вирощувати, плекати кого-, що-небудь якийсь час. Батько, почастувавши тих сватів, подякували за ласку. — А дитина наша, — каже, — ще молоденька, нехай ми ще самі її покохаємо (Марко Вовчок, I, 1955, 62). 3. рідко. Дбайливо доглядаючи, забезпечити ріст, розвиток кого-, чого-небудь; виплекати. Якби йому воля, то б він які роги покохав! (Номис, 1864, № 10208). Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 41.
Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка
Кохати, -ха́ю, -єш, гл. 1) Любить (кого-либо). Ой ти, дівчино, мислоньками блудиш, сама ти не знаєш, кого вірно любиш. Ой знаю, знаю, кого я кохаю, тілько я не знаю, із ким жити маю. Н. п. Хто вірно кохає, той часто вітає. Ном. №8757. Батько й мати твої живуть при тобі і дякують... що ти їх при старости й кохаєш і поважаєш. Кв. 2)Взлелѣивать, возрощать, воспитывать (о дѣтяхъ, животныхъ, растеніяхъ). Кошару дитину кохала, любила, — крій себе не маю. Макс. Ой косо, косо, кохана, сім літ я тебе кохала! Мет. 205. Cм. викохати.
УКРЛІТ.ORG_Cловник
ПОКОХА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. 1. Відчути, виявити глибоку сердечну прихильність, потяг до особи. — Западе дівці парубок в око, — не встережеться, як і покохає… (Мирний, I, 1949, 361); Де не піду я, всюди твій Розумний, любий погляд сяє, — Не думав сам я, що моє Серденько ще раз покохає (Л. Укр., IV, 1954, 106); У кого ще серце не вмерло, Тому покохати — це жить (Крим., Вибр., 1965, 277); // рідко.Відчути внутрішній потяг, схильність до кого-, чого-небудь, відданість комусь, чомусь. Покохав Андрій Семена, як рідного брата, як батька, як неньку… (Коцюб., І, 1955, 447); * Образно. До наших лав, до нас, хто зжився з боротьбою, хто сонце покохав і на верхів’я гір лише до нього йде й душею молодою вже бачить крізь віки його огнистий зір! (Сос., І, 1957, 53). 2. Дбайливо вирощувати, плекати кого-, що-небудь якийсь час. Батько, почастувавши тих сватів, подякували за ласку. — А дитина наша, — каже, — ще молоденька, нехай ми ще самі її покохаємо(Вовчок, І, 1955, 62). 3. рідко. Дбайливо доглядаючи, забезпечити ріст, розвиток кого-, чого-небудь; виплекати. Якби йому воля, то б він які роги покохав! (Номис, 1864, № 10208). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 41.
Іноземні словники
Словари и энциклопедии на Академике
Ілюстрації
|
|
|
