Відмінності між версіями «Щеміти»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(Ілюстрації)
(Ілюстрації)
 
Рядок 14: Рядок 14:
 
|- valign="top"
 
|- valign="top"
 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Noyuschaya-zubnaya-bol.jpg ‎]]
 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Noyuschaya-zubnaya-bol.jpg ‎]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
+
 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
+
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
+
 
|}
 
|}
  

Поточна версія на 17:39, 1 жовтня 2018

Щеміти, -млю́, -миш, гл. Щемить. Зуби не боліли і не щеміли. Чуб. І. 125.

Сучасні словники

ЩЕМІ́ТИ, ми́ть; мн. щемля́ть; недок.

1. Боліти, нити (про частини, органи тіла). Все тіло в Миколи боліло й щеміло (Н.-Лев., II, 1956, 186); — Ох, матінко, як же й плечі щемлять… така важка торбина (Тесл., З книги життя, 1949, 10); Потерті ноги нестерпно щемлять від соляної ропи (Гончар, II, 1959, 416); // безос. Вона знає: розридається з жалю та горя на всю хату, а тоді так щемітиме під грудьми, що звестися з полу важко… (Кос., Новели, 1962, 157); Чумаченко звалив його на себе і поніс униз.. Від швидкої ходи випирало дух, піт заливав очі, в горлі щеміло (Тют., Вир, 1964, 316).

2. перен. Відчувати тупий біль від неспокою, тривоги, хвилювання і т. ін. — Тяжко жити в зрадливому світі! В серці рани глибокі палають, Серце вражене буде щеміти, Поки в землю його не сховають!.. (Л. Укр., I, 1951, 343); — Де ж тоді правда і світло на світі?— щемить його вразлива і тривожна душа (Стельмах, І, 1962, 417); Серце старого гірника співало, солодко щеміло від радісного передчуття (Ткач, Плем’я.., 1961, 113).

Ілюстрації

Noyuschaya-zubnaya-bol.jpg

Медіа

Див. також

Джерела та література

http://ukrlit.org/slovnyk/

Зовнішні посилання