Відмінності між версіями «Смітити»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(Ілюстрації)
(Ілюстрації)
 
Рядок 13: Рядок 13:
 
|- valign="top"
 
|- valign="top"
 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Smittja.jpg ‎]]
 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Smittja.jpg ‎]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
+
 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
+
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
+
 
|}
 
|}
  

Поточна версія на 16:27, 1 жовтня 2018

Сміти́ти, -чу́, -тиш, гл. Сорить.

Сучасні словники

СМІТИТИ, смічу, смітиш, недок.

1. Розкидати або губити сміття; насмічувати. [Маруся (зупинилась проти Микити і з жартом говорить):] А ти, парубче, не сміти по хаті (Марко Кропивницький, I, 1958, 71); [Онука (голосніше):] Я питаю, хто це тут смітить та сіє завжди бур'яни? (Степан Васильченко, III, 1960, 263).

2. перен., розм. Бути нестриманим у словах, у вияві своїх почуттів і т. ін. Дюрант вирішив чекати і слухати, Може, серед тих слів, якими так смітив Колінз, випаде вигребти йому зернину (Натан Рибак, Час.., 1960, 601).

Ілюстрації

Smittja.jpg

Медіа

Див. також

Джерела та література

http://sum.in.ua/s/smityty

Зовнішні посилання