|
|
| Рядок 1: |
Рядок 1: |
| | '''Синява, -ви, '''''ж. ''Синева. Г. Барв. 217. ''Україна зникала в синяві. ''К. Дз. 155. | | '''Синява, -ви, '''''ж. ''Синева. Г. Барв. 217. ''Україна зникала в синяві. ''К. Дз. 155. |
| | [[Категорія:Си]] | | [[Категорія:Си]] |
| − | Си́нява — синій колір чого-небудь (неба, моря), серпанок, сутінки. Синюватий відтінок шкіри.
| |
| − | СИНЯВА, и, жін.
| |
| − | 1. Синій колір чого-небудь. Синява неба густішала (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 141); Небо було чисте, якоїсь особливої осінньої синяви (Василь Козаченко, Листи.., 1967, 49); Катя дивилася.. широко розкритими темно-синіми очима. Зараз ці очі нагадували колір потемнілого вечірнього неба, така глибока і водночас прозора була їхня синява (Вадим Собко, Нам спокій.., 1959, 100);
| |
| − | // Ясне синє небо. Високо-високо.. летів цар птиць, ледве примітною точкою чорніючи в синяві (Гнат Хоткевич, II, 1966, 78); У синій синяві рогаликом округлим Став жовтий молодик (Микола Зеров, Вибр., 1966, 112); День був чудесний, десь дзвеніли кулики, тужила чайка,.. іноді пропливала в синяві чапля... (Максим Рильський, Веч. розмови, 1964, 46);
| |
| − | // Серпанок. Крізь синяву туману огні дредноутів горять (Володимир Сосюра, I, 1957, 312); Сніги виблискували на сонці, сліпили очі, далекі байраки огорталися терновою синявою (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 539);
| |
| − | // поет. Сутінки. Голосіївський ліс. Синява — Вечоровий спокійний розлив (Платон Воронько, Мирний неспокій, 1960, 147).
| |
| − | 2. Синій простір, синя поверхня (про небо, море). Берет [Джузеппе] горить, обвітрені руки на веслах, а весла — як крила в блакиті. Ми летимо. Я принаймні маю таке вражіння, може, од синяви, що кругом обгорнула: вона над нами й під нами, спереду, ззаду, з боків. Навіть повітря здається блакитним (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 416); Він сів.. і почав вдивлятися в зелень дерев і синяву безхмарного неба (Іван Франко, VII, 1951, 79); За городами видно небо.., а під синявою неба геть-геть аж до лісу рябіє усякими квітками велений луг (Степан Васильченко, I, 1959, 328); Сонце вже зайшло, саме була хвилина, коли в синьому небі рожевий промінь ледь помітко мерехтів у безодній синяві, що поволі його поглинала (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 265); Океан повені В глибині чудовен! Скільки тії сили, синяви, краси! (Павло Тичина, II, 1957, 194); Ривок — стрибок — віраж через останню кучугуру, і ось вам море, ось вам його синява, тиха, безмежна... (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 228).
| |
| − | 3. Синюватий відтінок шкіри. Федяк важко дихав, смертний піт уже вкрив його сірий до синяви лоб (Леонід Первомайський, Дикий мед, 1963, 467).
| |
| − | Синява під очима — те саме, що Синці під очима (див. синець 1). Медаль далася Ліні нелегко, під очима аж синява підковами лягла (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 137); Не викликав занепокоєння і вигляд доньки — потемніла, вмучена, особливо смужечки синяви під очима, ознака душевних переживань. Все це скидала [Луківна] на дорогу, на холод (Яків Баш, На.. дорозі, 1967, 103).
| |
