Відмінності між версіями «Дишель»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
(→Сучасні словники) |
|||
| Рядок 2: | Рядок 2: | ||
[[Категорія:Ди]] | [[Категорія:Ди]] | ||
| − | == | + | ==Академічний тлумачний словник української мови= |
| − | + | '''ДИ́ШЕЛЬ''', шля, чол. Товста жердина, прикріплена до передньої частини воза або саней, що використовується для запрягання коней і допомагає правити ними. Він мав усе лиш одного коня і малий візок з дубовим дишлем (Василь Стефаник, I, 1949, 61); * Образно. Вже й віз небесний дишлем на світанок хилив і зірниця пломеніла на сході (Арсен Іщук, Вербівчани, 1961, 344); | |
| + | // Така ж жердина у колісному сільськогосподарському інвентарі для з'єднання його з трактором або іншою машиною. Одновісний причіп складається з осі, ресорної підвіски, рами з дишлем та кузова (Доценко та ін., Автомобіль, 1957, 15). | ||
| + | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
Версія за 23:34, 27 листопада 2017
Дишель, -шля, м. Дышло. НВолын. у. Без дишля, без дуги: куди захочем, туди й поїдем я і ти. Ном. стр. 302. № 431.
Зміст
=Академічний тлумачний словник української мови
ДИ́ШЕЛЬ, шля, чол. Товста жердина, прикріплена до передньої частини воза або саней, що використовується для запрягання коней і допомагає правити ними. Він мав усе лиш одного коня і малий візок з дубовим дишлем (Василь Стефаник, I, 1949, 61); * Образно. Вже й віз небесний дишлем на світанок хилив і зірниця пломеніла на сході (Арсен Іщук, Вербівчани, 1961, 344); // Така ж жердина у колісному сільськогосподарському інвентарі для з'єднання його з трактором або іншою машиною. Одновісний причіп складається з осі, ресорної підвіски, рами з дишлем та кузова (Доценко та ін., Автомобіль, 1957, 15).
Ілюстрації
|
|
|
|
