Відмінності між версіями «Свита»
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | + | ==Словник Бориса Грінченка== | |
| + | 1) Крестьянская верхняя Одежда изъ домашняго толстаго сукна, полукафтанье, родъ сермяги. | ||
| + | 2) — колова. Мужской полушубокъ нагольный бараній, безъ лацкановъ, гладкій, съ стоячимъ смушковымъ воротникомъ. | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| − | + | ===Словник української мови: в 11 томах=== | |
| + | СВИ́ТА1, и, ж. Старовинний довгополий верхній одяг, звичайно з домотканого грубого сукна. Добра свита, та не на мене шита (Укр.. присл.., 1955, 296); В дверях раз у раз з’являлись постаті чоловіків у довгих свитах та високих шапках (Коцюб., І, 1955, 20); Душно в хаті, а сиділи [селяни], хоч простоволосі, та в кожухах, у свитах (Головко, II, 1957, 71); // перен. Ознака приналежності до простих людей. По сім’ях не було ладу. Діти змагалися з батьками.. Кожне поривалося вихопитися з свити та вскочити в панське пальто. Думали не про те, щоб бути хазяїнами, а як би, щоб не бути простими (Гр., II, 1963, 324). | ||
| + | |||
| + | Сі́ра сви́та: а) свита, пошита з грубого сірого сукна; одяг убогих людей; б) (зневажл.) бідний селянин у дореволюційній Росії. — Нам треба з цієї сірої свити готувати і культурного хазяїна і справного вояку (Стельмах, І, 1962, 333). | ||
| + | |||
| + | СВИ́ТА2, и, ж., рідко. Те саме, що по́чет 1, 2.— Віват! Віват! — Так кричали незліченні юрби святочно повбираних людей,.. коли цісар, у супроводі намісника і численної свити, над’їхав із Дрогобича (Фр., III, 1950, 190); Снаряд розірвався зовсім близько й вибуховою хвилею поклав на дно окопу генералів та їхню свиту (Ле і Лев., Півд. захід, 1950, 240); В числі перших наймачів з’явився в цей ранок на березі й Савка Гаркуша в супроводі своєї поріділої свити (Гончар, Таврія, 1952, 101). | ||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Міщанка з Києва.jpeg]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:1797043.jpeg]] |
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
Версія за 00:18, 27 листопада 2017
Зміст
Словник Бориса Грінченка
1) Крестьянская верхняя Одежда изъ домашняго толстаго сукна, полукафтанье, родъ сермяги. 2) — колова. Мужской полушубокъ нагольный бараній, безъ лацкановъ, гладкій, съ стоячимъ смушковымъ воротникомъ.
Сучасні словники
Словник української мови: в 11 томах
СВИ́ТА1, и, ж. Старовинний довгополий верхній одяг, звичайно з домотканого грубого сукна. Добра свита, та не на мене шита (Укр.. присл.., 1955, 296); В дверях раз у раз з’являлись постаті чоловіків у довгих свитах та високих шапках (Коцюб., І, 1955, 20); Душно в хаті, а сиділи [селяни], хоч простоволосі, та в кожухах, у свитах (Головко, II, 1957, 71); // перен. Ознака приналежності до простих людей. По сім’ях не було ладу. Діти змагалися з батьками.. Кожне поривалося вихопитися з свити та вскочити в панське пальто. Думали не про те, щоб бути хазяїнами, а як би, щоб не бути простими (Гр., II, 1963, 324).
Сі́ра сви́та: а) свита, пошита з грубого сірого сукна; одяг убогих людей; б) (зневажл.) бідний селянин у дореволюційній Росії. — Нам треба з цієї сірої свити готувати і культурного хазяїна і справного вояку (Стельмах, І, 1962, 333).
СВИ́ТА2, и, ж., рідко. Те саме, що по́чет 1, 2.— Віват! Віват! — Так кричали незліченні юрби святочно повбираних людей,.. коли цісар, у супроводі намісника і численної свити, над’їхав із Дрогобича (Фр., III, 1950, 190); Снаряд розірвався зовсім близько й вибуховою хвилею поклав на дно окопу генералів та їхню свиту (Ле і Лев., Півд. захід, 1950, 240); В числі перших наймачів з’явився в цей ранок на березі й Савка Гаркуша в супроводі своєї поріділої свити (Гончар, Таврія, 1952, 101).
Ілюстрації
|
|
|
|
