Відмінності між версіями «Клепайло»
| Рядок 21: | Рядок 21: | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photo 2017-11-26 22-34-49.jpg|x280px]] |
| − | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photo 2017-11-26 22-34-55.jpg|x280px]] | |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |
| − | + | ||
|} | |} | ||
Поточна версія на 22:33, 26 листопада 2017
Словник Грінченка
Клепайло, -ла, м. Тотъ, который клепле. См. Клепати.
Тобто той, що клепле. Це слово має переважно два значення: Клепати можна язиком ( тобто базікати ) або ж можна клепати косу, яка затупилася (тобто обробляти її, точити, відбивати)
1. Вирівнювати й загострювати лезо коси, ножа тощо, б'ючи по ньому молотком. [Конон:] Хіба ніколи не бачили, як косу клепають? (Марко Кропивницький, II, 1958, 432); Коси вони вже собі придбали, придбали й бабку коси клепати... (Остап Вишня, День.., 1950, 52); Косар на луці коси дзвінко клепле (Максим Рильський, Поеми, 1957, 5).
2. З'єднувати металеві частини чого-небудь заклепками. Хлопці і під той вітер клепали, рятуючи свою споруду, брали болтами, зв'язували міцніше (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 91); Слід звернути увагу учнів на велику економічність зварювання порівняно з клепанням (не треба свердлити отвори, виготовляти заклепки, клепати) (Методика викладання фрезерної справи, 1958, 181);
// З'єднувати металеві частини чого-небудь, загинаючи краї та сплющуючи їх. Хлопці по майстернях: кують, столярують, відра клепають (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 321). 3. Те саме, що кувати 1 1. [Мартин:] Гей, куме, пам'ятай приказку: «Коваль клепле, доки тепле!» (Марко Кропивницький, I, 1958, 453); А в тій кузні коваль клепле (Іван Франко, XI, 1952, 176); // Вдаряючи молотком, виготовляти або лагодити що-небудь із металу. Артем послуха; це мовчки й знов став клепати — рогача Орисі справляв (Андрій Головко, II, 1957, 363); Неподалік на платформах весь час клепають, клепають, і вже в голові гуде від сталевого того клепання (Олесь Гончар, II, 1959, 108).
4. неперех., перен., розм. Зводити наклеп на кого-небудь. Вернеться Чіпка додому, стане йому Явдоха викладати, на Мотрю клепати (Панас Мирний, I, 1949, 397); [Забрамський:] Замість радіти успіхові товариша.., йому заважають працювати, лихословлять, плетуть, клеплють (Іван Кочерга, II, 1956, 89).
♦ Клепати язиком, ірон. — говорити дурниці; базікати. Язиком що хоч клепай, а руки при собі тримай (Номис, 1864, № 3810); Чимало жінок з дітьми посідало тут таки поблизу, лузали насіння та клепали язиками (Борис Грінченко, II, 1963, 152).
Ілюстрації
|
|
Джерела та література
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.
