Відмінності між версіями «Кликання»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
| Рядок 7: | Рядок 7: | ||
'''КЛИ́КАННЯ''', я, сер. Дія за значенням кликати 1—3. ''На ніякі її кликання не відзивався [Владко], немовби був глухий'' (Іван Франко, VI, 1951, 316). | '''КЛИ́КАННЯ''', я, сер. Дія за значенням кликати 1—3. ''На ніякі її кликання не відзивався [Владко], немовби був глухий'' (Іван Франко, VI, 1951, 316). | ||
===[http://sum.in.ua/ Академічний тлумачний словник (1970—1980)]=== | ===[http://sum.in.ua/ Академічний тлумачний словник (1970—1980)]=== | ||
| − | кли́кання | + | '''кли́кання''' |
іменник середнього роду | іменник середнього роду | ||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
| Рядок 20: | Рядок 20: | ||
'''кли́кання''' — старовинний обрядовий акт, яким починається той чи інший обрядовий цикл; у весняному циклі обрядів, звертаючись до пташок (жайворонка, ластівки, ремеза, гоголя), закликали весну й літо; на Святвечір і Різдво кликали в хату Мороза «кутю їсти», задобрюючи тим самим лихі сили; у весільному обряді наречена з дружкою кличе від свого імені та від імені батьків рідню, друзів і сусідів на весілля; у поминальних святах кличуть покійних родичів: «Святії родителі, ходіть до нас хліба-солі їсти». | '''кли́кання''' — старовинний обрядовий акт, яким починається той чи інший обрядовий цикл; у весняному циклі обрядів, звертаючись до пташок (жайворонка, ластівки, ремеза, гоголя), закликали весну й літо; на Святвечір і Різдво кликали в хату Мороза «кутю їсти», задобрюючи тим самим лихі сили; у весільному обряді наречена з дружкою кличе від свого імені та від імені батьків рідню, друзів і сусідів на весілля; у поминальних святах кличуть покійних родичів: «Святії родителі, ходіть до нас хліба-солі їсти». | ||
==Джерела та література== | ==Джерела та література== | ||
| − | Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 181. | + | *Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 181. |
| − | Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 290-291. | + | *Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 290-291. |
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Історико-філософський факультет]] | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Історико-філософський факультет]] | ||
[[Категорія:Слова 2017 року]] | [[Категорія:Слова 2017 року]] | ||
Версія за 22:18, 26 листопада 2017
Зміст
Словник Грінченка
Кликання, -ня, с. Зовъ, призывъ.
Сучасні словники
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
КЛИ́КАННЯ, я, сер. Дія за значенням кликати 1—3. На ніякі її кликання не відзивався [Владко], немовби був глухий (Іван Франко, VI, 1951, 316).
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
кли́кання іменник середнього роду
Ілюстрації
|
|
Див.також
Знаки української етнокультури: Словник-довідник
кли́кання — старовинний обрядовий акт, яким починається той чи інший обрядовий цикл; у весняному циклі обрядів, звертаючись до пташок (жайворонка, ластівки, ремеза, гоголя), закликали весну й літо; на Святвечір і Різдво кликали в хату Мороза «кутю їсти», задобрюючи тим самим лихі сили; у весільному обряді наречена з дружкою кличе від свого імені та від імені батьків рідню, друзів і сусідів на весілля; у поминальних святах кличуть покійних родичів: «Святії родителі, ходіть до нас хліба-солі їсти».
Джерела та література
- Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 181.
- Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 290-291.
