Відмінності між версіями «Сопун»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
| Рядок 12: | Рядок 12: | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Zalozhen-nos-u-grudnichka-spit-s-otkrytym-rtom.jpg|x200px]] |
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:173453.jpg|x200px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:173453.jpg|x200px]] | ||
| − | |||
[[Категорія:Со]] | [[Категорія:Со]] | ||
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет інформаційних технологій та управління]] | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет інформаційних технологій та управління]] | ||
Версія за 19:24, 26 листопада 2017
Зміст
Словник Грінченка
Сопун, -на, м. Тотъ, кто сопитъ. Въ загадкѣ: носъ. Ном. № 220, стр. 297.
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
СОПУ́Н, а, чол., розм. Той, хто сопе, має звичку сопіти. Коли Ярошенко з Чумаком.. постукали в двері глитая, їм відчинив сам старий сопун (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 236).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 462.
Ілюстрації
|
|
