Відмінності між версіями «Дріботуха»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
Рядок 26: Рядок 26:
 
| Кличний ||  дріботу́хо ||  дріботу́хи
 
| Кличний ||  дріботу́хо ||  дріботу́хи
 
|-
 
|-
 +
 +
Дрібота́ти, бочу́, чеш и дріботі́ти, бочу́, тиш́, гл.:
 +
1) Дуже швидко розмовляти. "Оце було й дивиться він на тебе і дріботить тобі, а дума певно о чімсь другім". Сим. 199. Мовчки слуха, що дріботить йому вона. Греб. 357.
 +
2) Ступати дрібними кроками. "Цей кінь щось не дурно ногами дрібоче. Як було вдарять музики в струни, Марина не встоїть і не втерпить! Вже й б’є тропака і дріботить". Левиц. І. 12.

Версія за 17:21, 26 листопада 2017

Дріботуха, -хи, ж. Говорунья, болтунья. Що вже й дріботуха вона, то й Боже! Усе дрібоче, усе дрібоче! Новомоск. у.

Дріботуха - це та, що дуже швидко і багато говорить.

Дріботуха - іменник жіночого роду

Синоніми до слова «дріботуха» - тарато́ра, тарато́рка, трещо́тка.

Дрібота́ти, бочу́, чеш и дріботі́ти, бочу́, тиш́, гл.: 1) Дуже швидко розмовляти. "Оце було й дивиться він на тебе і дріботить тобі, а дума певно о чімсь другім". Сим. 199. Мовчки слуха, що дріботить йому вона. Греб. 357. 2) Ступати дрібними кроками. "Цей кінь щось не дурно ногами дрібоче. Як було вдарять музики в струни, Марина не встоїть і не втерпить! Вже й б’є тропака і дріботить". Левиц. І. 12.
Відмінок Однина Множина
Називний дріботу́ха дріботу́хи
Родовий дріботу́хи дріботу́х
Давальний дріботу́сі дріботу́хам
Знахідний дріботу́ху дріботу́х
Орудний дріботу́хою дріботу́хами
Місцевий на/у дріботу́сі на/у дріботу́хах
Кличний дріботу́хо дріботу́хи