Відмінності між версіями «Бруд»
| Рядок 16: | Рядок 16: | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:80.jpg| | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:80.jpg|x150px]] |
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:87.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:87.jpg|x140px]] | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:88.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:88.jpg|x140px]] | ||
Версія за 16:00, 26 листопада 2017
Бруд, -ду, м. 1) Грязь, нечистота. Як би знала, мій миленький, що я твоя буду, випрала бим сороченьку з чорного бруду. Чуб. V. 332. 2) Околоплодная жидкость у роженицы, вытекающая передъ появленіемъ младенца. Попереду бруд одійде, тоді дитина родиться. Черк. у. У Мил. 21: послѣродовое очищеніе. 3) Гной изъ нарыва, раны. Оце палець як обривало, так скільки з його бруду попойшло. Черниг. 4) Поросль волосъ у брѣющагося человѣка. Який у тебе бруд великий поріс. Полт. г.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
БРУД, у, чол. 1. Те, що робить що-небудь нечистим; грязь, болото, сміття, різні покидьки. Увесь той бруд покривав тільки прибережні хвилі (Леся Українка, III, 1952, 611); Валентин Модестович мимоволі глянув собі під ноги: чи не приніс, бува, бруду знадвору? (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 179). 2. перен. Розпуста, аморальна поведінка, нечесні вчинки і т. ін. — Скрізь люди! — казала ображена думка, перелякана стріванням з брудом, злиднями і всею недолею людською (Леся Українка, III, 1952, 598).
Всесвітній словник української мови
Словник синонімів
БРУД (те, що забруднює кого-, що-небудь), ГРЯЗЬрозм. рідко,БРУДО́ТАпідсил.розм.;НЕЧИСТОТА́ (про наявність бруду де-небудь). Газдиня оглянулася. П’яні люди, запах порозливаної горівки, натоптаного на підлозі бруду, погані слова, чад - все те дисгармоніювало з її сердечною тугою (Г. Хоткевич); В хатах тісно, ..грязь, дихати нічим, нездорово (М. Коцюбинський); - Боже мій! яка нечистота! який хаос в тій світлиці! Не метено, не прибрано; все порозкидане (І. Нечуй-Левицький). - Пор. 1. не́чисть. НЕ́ЧИСТЬзбірн. (бруд, сміття, покидьки тощо), НЕЧИСТО́ТИмн.; ПО́ГАНЬрозм., ГИДЬрозм., ГИДрозм. рідко (дуже несхвально, емоційно). На великому розпутті, куди завжди звозили гній, нечисть, викидали всяку падаль, стояла одним одна хатка (Панас Мирний); Купи нечистот на смітнику; Там зчищають грязь, а нашу купу превелику нагорнули, мов зібрали гид з усього ринку (Словник Б. Грінченка). - Пор. бруд.
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
