Відмінності між версіями «Лизькати»
| Рядок 3: | Рядок 3: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| + | 1. Проводити язиком по кому-, чому-небудь, доторкуватися язиком до когось, чогось. Кожна корова своє теля лиже (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 288); * Образно. Тепле, як язик материн, сонце лиже і лиже рожеві спини [поросят] (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 11); * У порівняннях. Вітер піднімався зверху, падав вниз й неначе лизав язиками по снігу (Нечуй-Левицький, II, 1956, 63); | ||
| + | // Їсти, пити, підбираючи страву, питво язиком. Лисичка тим часом лиже та й лиже кашку, аж поки сама всеї [всієї] не з'їла (Іван Франко, IV, 1950, 57); [Іван:] Ви ж високого коліна: ваш батько вкупі з хортами лизав панські тарілки! (Марко Кропивницький, I, 1958, 67); Дружину княжу вороняччя покривало чорними крильми, хижі звірі лижуть кров гарячу, і гарчать, і б'ються над кістьми (Наталя Забіла, У.. світ, 1960, 172); | ||
| + | // перен. Доторкуватися або вкривати собою (про хвилю, вогонь і т. ін.). Між хмарами місяць тихенько котивсь, І на небі звізди займались; А піняві хвилі Дніпрові дулись І берег високий лизали (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 70); Уже готовий злиток лежить у нагрівальній печі. Гаряче полум'я генераторного газу лиже його з усіх боків (Вадим Собко, Біле полум'я, 1952, 307); Вогонь червоним язиком лизав дерево. | ||
| + | 2. перен., зневажл. Цілувати. [Печариця:] Слова по-людському вимовити не може [Грицько], — а от ручки лиже!.. (Панас Мирний, V, 1955, 154); — Бовдур! — і вона впилась губами в нього ще раз. — Їй-богу ж, гепну! — Йолоп! — не вгавала пані і лизала його знов та й знов (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 17). | ||
| + | ♦ Лизати руки (п'яти, чоботи, рідко по руках і т. ін.) кому — підлабузнюватися до кого-небудь, принижуючи власну гідність; лизатися (у 3 знач.), підлизуватися. [Герасим:] Ах ти ж [Пузир] погань! Давно лизала панам руки, за верству шапки скидала, а тепер розжилася, кумпанію з панами водить (Карпенко-Карий, I, 1960, 400); Галицькі бояри чужинцям п'яти лижуть, продають рідну землю, гендлюють нею (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 290); Все корилось перед ним, Шанувало, поважало, І лизало по руках (Іван Франко, XIII, 1954, 9). | ||
Тлумачення слова у сучасних словниках | Тлумачення слова у сучасних словниках | ||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
| Рядок 14: | Рядок 19: | ||
==Медіа== | ==Медіа== | ||
| + | |||
==Див. також== | ==Див. також== | ||
| + | |||
| + | lick | ||
==Джерела та література== | ==Джерела та література== | ||
| + | http://sum.in.ua/ | ||
==Зовнішні посилання== | ==Зовнішні посилання== | ||
| − | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/ | + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Історико-філософський факультет]] |
[[Категорія:Слова 2017 року]] | [[Категорія:Слова 2017 року]] | ||
Версія за 15:39, 26 листопада 2017
Ли́зькати, -каю, -єш, гл. = Лизкати. Лизькає кров собака. Славяносерб. у.
Зміст
Сучасні словники
1. Проводити язиком по кому-, чому-небудь, доторкуватися язиком до когось, чогось. Кожна корова своє теля лиже (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 288); * Образно. Тепле, як язик материн, сонце лиже і лиже рожеві спини [поросят] (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 11); * У порівняннях. Вітер піднімався зверху, падав вниз й неначе лизав язиками по снігу (Нечуй-Левицький, II, 1956, 63); // Їсти, пити, підбираючи страву, питво язиком. Лисичка тим часом лиже та й лиже кашку, аж поки сама всеї [всієї] не з'їла (Іван Франко, IV, 1950, 57); [Іван:] Ви ж високого коліна: ваш батько вкупі з хортами лизав панські тарілки! (Марко Кропивницький, I, 1958, 67); Дружину княжу вороняччя покривало чорними крильми, хижі звірі лижуть кров гарячу, і гарчать, і б'ються над кістьми (Наталя Забіла, У.. світ, 1960, 172); // перен. Доторкуватися або вкривати собою (про хвилю, вогонь і т. ін.). Між хмарами місяць тихенько котивсь, І на небі звізди займались; А піняві хвилі Дніпрові дулись І берег високий лизали (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 70); Уже готовий злиток лежить у нагрівальній печі. Гаряче полум'я генераторного газу лиже його з усіх боків (Вадим Собко, Біле полум'я, 1952, 307); Вогонь червоним язиком лизав дерево. 2. перен., зневажл. Цілувати. [Печариця:] Слова по-людському вимовити не може [Грицько], — а от ручки лиже!.. (Панас Мирний, V, 1955, 154); — Бовдур! — і вона впилась губами в нього ще раз. — Їй-богу ж, гепну! — Йолоп! — не вгавала пані і лизала його знов та й знов (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 17). ♦ Лизати руки (п'яти, чоботи, рідко по руках і т. ін.) кому — підлабузнюватися до кого-небудь, принижуючи власну гідність; лизатися (у 3 знач.), підлизуватися. [Герасим:] Ах ти ж [Пузир] погань! Давно лизала панам руки, за верству шапки скидала, а тепер розжилася, кумпанію з панами водить (Карпенко-Карий, I, 1960, 400); Галицькі бояри чужинцям п'яти лижуть, продають рідну землю, гендлюють нею (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 290); Все корилось перед ним, Шанувало, поважало, І лизало по руках (Іван Франко, XIII, 1954, 9). Тлумачення слова у сучасних словниках
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
lick
