Відмінності між версіями «Рабівник»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Рабівни́к, -ка́, '''''м. ''Грабитель. | '''Рабівни́к, -ка́, '''''м. ''Грабитель. | ||
[[Категорія:Ра]] | [[Категорія:Ра]] | ||
| − | |||
| − | |||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]=== | ===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]=== | ||
Поточна версія на 14:46, 26 листопада 2017
Рабівни́к, -ка́, м. Грабитель.
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
РАБІВНИ́К, а, чол., діал. Грабіжник. — А, вже йдете, рабівники! — Нічого, матусю, рабувати не будемо в вас, хочемо нагрітися в хаті, пустіть (Василь Стефаник, I, 1949, 195). Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 425.
Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка
Рабівник, -ка́, м. Грабитель.
УКРЛІТ.ORG_Cловник
РАБІВНИ́К, а́, ч., діал. Грабіжник. — А, вже йдете, рабівники! — Нічого, матусю, рабувати не будемо в вас, хочемо нагрітися в хаті, пустіть (Стеф., І, 1949, 195). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 425.
Іноземні словники
Словари и энциклопедии на Академике
рабівник рабівни́к іменник чоловічого роду, істота грабіжник діал.
Ілюстрації
|
|
|
