Відмінності між версіями «Пустувати»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(Створена сторінка: '''Пустува́ти, -ту́ю, -єш, '''''гл. ''1) Шалить, рѣзвиться, проказить. ''Не пустуй, а то битиму. ''Ле...)
 
Рядок 1: Рядок 1:
 +
=Словник Грінченка=
 +
 
'''Пустува́ти, -ту́ю, -єш, '''''гл. ''1) Шалить, рѣзвиться, проказить. ''Не пустуй, а то битиму. ''Лебед. у. 2) Пустовать, быть незанятымъ. ''Руїна ся пустує вже століття. ''К. ПС. 27.  
 
'''Пустува́ти, -ту́ю, -єш, '''''гл. ''1) Шалить, рѣзвиться, проказить. ''Не пустуй, а то битиму. ''Лебед. у. 2) Пустовать, быть незанятымъ. ''Руїна ся пустує вже століття. ''К. ПС. 27.  
 
[[Категорія:Пу]]
 
[[Категорія:Пу]]
 +
 +
== Сучасні словники: ==
 +
[http://sum.in.ua/ Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)]
 +
'''ПУСТУВАТИ''' 1, ую, уєш, недок. Розважаючись, бавитися, гратися (перев. про дітей). — Росли ми вкупі, як брат з сестрою, вкупі бігали, пустували, гуляли... (Михайло Старицький, Облога.., 1961, 18); Сидить Іван на припічку Та й попелом грає; Його сестра.. промовляє: «Івасику-брате! Годі з тебе пустувати, Пора розум мати!»(Степан Руданський, Тв., 1959, 97); Жабі пустувала, бризкалась водою, плавала по мілкому і, мов мале дитя, лопотіла по воді ногами (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 48);  * Образно. Здавалося, грайлива природа, пустуючи, спорудила велетенський мол (Юрій Смолич, I, 1958, 45);
 +
//  Поводитися легковажно, нерозважливо. [Наталка:] Мої подруги пустують І зо всякими жартують, А я без Петра скучаю І веселості не знаю (Іван Котляревський. II, 1953, 42); Хазяїни старшого брата дивилися на його за тим тільки, щоб бачити, чи справний він, чи не пустує (Марко Вовчок, I, 1955, 295); — Я пустувала й робила дурниці, але тільки через те, що мені було тяжко (Юрій Яновський, II, 1958, 75).
 +
Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 402.
 +
Коментарі (0)
 +
'''ПУСТУВАТИ''' 2, ує, недок. Бути пустим, ніким, нічим не зайнятим. Було [в будинку] тільки чотири світлички: у двох жив сам пан, а дві пустували, про всякий случай, для гостей (Олекса Стороженко, I, 1957, 184); Осінь всім багата, Досить є на дворі, Не пустує хата, Надбано в коморі (Павло Грабовський, I, 1959, 374); Уляна стояла посеред класу. Перед нею в тиші сиділи діти. Половина класу пустувала (Олександр Довженко, I, 1958, 362);
 +
//  Бути, залишатися необробленим (про поле, ґрунт і т. ін.). Вдома жилося нудно — господарство занепало, поле пустувало (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 240); Не можна допускати, щоб у літній період ґрунт на поливних землях пустував (Хлібороб України, 10, 1964, 15).
 +
Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 402.
 +
 +
[http://slovopedia.org.ua/93/53407/969739.html Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови]
 +
'''пустувати'''
 +
I -ую, -уєш, недок. Розважаючись, бавитися, гратися (перев. про дітей).
 +
|| Поводитися легковажно, нерозважливо.
 +
II -ує, недок.
 +
Бути пустим, ніким, нічим не зайнятим.
 +
|| Бути, залишатися необробленим (про поле, ґрунт і т. ін.).
 +
 +
[http://hohlopedia.org.ua/slovnyk_synonimiv_polyugy/search/?word=%EF%F3%F1%F2%F3%E2%E0%F2%E8&select=slovnyk_synonimiv_polyugy Словник синонімів Полюги]
 +
'''ПУСТУВАТИ'''
 +
(займатися дитячими веселими пустощами) бавитися, бешкетувати, дуріти, гарцювати.
 +
 +
== Ілюстрації: ==
 +
[[Файл:ПустуватиТ1.jpg|600px|]]
 +
[[Файл:ПустуватиТ2.jpg|660px|]]

Версія за 02:53, 26 листопада 2017

Словник Грінченка

Пустува́ти, -ту́ю, -єш, гл. 1) Шалить, рѣзвиться, проказить. Не пустуй, а то битиму. Лебед. у. 2) Пустовать, быть незанятымъ. Руїна ся пустує вже століття. К. ПС. 27.

Сучасні словники:

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ПУСТУВАТИ 1, ую, уєш, недок. Розважаючись, бавитися, гратися (перев. про дітей). — Росли ми вкупі, як брат з сестрою, вкупі бігали, пустували, гуляли... (Михайло Старицький, Облога.., 1961, 18); Сидить Іван на припічку Та й попелом грає; Його сестра.. промовляє: «Івасику-брате! Годі з тебе пустувати, Пора розум мати!»(Степан Руданський, Тв., 1959, 97); Жабі пустувала, бризкалась водою, плавала по мілкому і, мов мале дитя, лопотіла по воді ногами (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 48); * Образно. Здавалося, грайлива природа, пустуючи, спорудила велетенський мол (Юрій Смолич, I, 1958, 45); // Поводитися легковажно, нерозважливо. [Наталка:] Мої подруги пустують І зо всякими жартують, А я без Петра скучаю І веселості не знаю (Іван Котляревський. II, 1953, 42); Хазяїни старшого брата дивилися на його за тим тільки, щоб бачити, чи справний він, чи не пустує (Марко Вовчок, I, 1955, 295); — Я пустувала й робила дурниці, але тільки через те, що мені було тяжко (Юрій Яновський, II, 1958, 75). Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 402. Коментарі (0) ПУСТУВАТИ 2, ує, недок. Бути пустим, ніким, нічим не зайнятим. Було [в будинку] тільки чотири світлички: у двох жив сам пан, а дві пустували, про всякий случай, для гостей (Олекса Стороженко, I, 1957, 184); Осінь всім багата, Досить є на дворі, Не пустує хата, Надбано в коморі (Павло Грабовський, I, 1959, 374); Уляна стояла посеред класу. Перед нею в тиші сиділи діти. Половина класу пустувала (Олександр Довженко, I, 1958, 362); // Бути, залишатися необробленим (про поле, ґрунт і т. ін.). Вдома жилося нудно — господарство занепало, поле пустувало (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 240); Не можна допускати, щоб у літній період ґрунт на поливних землях пустував (Хлібороб України, 10, 1964, 15). Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 402.

Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови пустувати I -ую, -уєш, недок. Розважаючись, бавитися, гратися (перев. про дітей). || Поводитися легковажно, нерозважливо. II -ує, недок. Бути пустим, ніким, нічим не зайнятим. || Бути, залишатися необробленим (про поле, ґрунт і т. ін.).

Словник синонімів Полюги ПУСТУВАТИ (займатися дитячими веселими пустощами) бавитися, бешкетувати, дуріти, гарцювати.

Ілюстрації:

ПустуватиТ1.jpg ПустуватиТ2.jpg

Отримано з https://wiki.kubg.edu.ua/index.php?title=Пустувати&oldid=192125