Відмінності між версіями «Забайдужитися»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Забайдужитися, житься, '''''гл. безл. ''Потерять желаніе, охоту, охладѣть. ''Мав їхати, та щось забайдужилось. ''Лубен. у. ''Так воно й забайдужилось, а думав зробити. ''Черк. у. | '''Забайдужитися, житься, '''''гл. безл. ''Потерять желаніе, охоту, охладѣть. ''Мав їхати, та щось забайдужилось. ''Лубен. у. ''Так воно й забайдужилось, а думав зробити. ''Черк. у. | ||
[[Категорія:За]] | [[Категорія:За]] | ||
| − | {{subst:Шаблон:Словник Грінченкаі сучасність/підрозділ=інститут | + | {{subst:Шаблон:Словник Грінченкаі сучасність/підрозділ=інститут мистецтв}} |
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
Версія за 21:32, 25 листопада 2017
Забайдужитися, житься, гл. безл. Потерять желаніе, охоту, охладѣть. Мав їхати, та щось забайдужилось. Лубен. у. Так воно й забайдужилось, а думав зробити. Черк. у. {{subst:Шаблон:Словник Грінченкаі сучасність/підрозділ=інститут мистецтв}}
Сучасні словники
ЗАБАЙДУ́ЖИТИСЯ, иться, док., безос., розм., рідко. Стати байдужим до чого-небудь; розхотітися. Мав їхати, та щось забайдужилось (Словник Грінченка); [Лукерія Степанівна:] Колись і мене ці примхи цікавили, але за клопотами замурувалося все те в памороках і забайдужилося (Марко Кропивницький, II, 1958, 295). Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 15.
Ілюстрації
