Відмінності між версіями «Посміятися»
(Створена сторінка: '''Посміятися, -сміюся, -єшся, '''''гл. ''Посмѣяться. ''Ти думаєш, дурню, що підеш вінчаться, а я з...) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Посміятися, -сміюся, -єшся, '''''гл. ''Посмѣяться. ''Ти думаєш, дурню, що підеш вінчаться, а я з тебе, дурню, аби посміяться. ''Чуб. V. 176. | '''Посміятися, -сміюся, -єшся, '''''гл. ''Посмѣяться. ''Ти думаєш, дурню, що підеш вінчаться, а я з тебе, дурню, аби посміяться. ''Чуб. V. 176. | ||
[[Категорія:По]] | [[Категорія:По]] | ||
| + | |||
| + | ==Сучаснісловники== | ||
| + | ===[http://sum.in.ua/s/posmijatysja Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]=== | ||
| + | '''ПОСМІЯТИСЯ''', іюся, ієшся, док. | ||
| + | 1. з кого — чого, рідко над ким — чим. Поглузувати з кого-, чого-небудь. — Василечку, голубчику, соколику мій! Не випитуй же в мене, чи люблю я тебе; я сього тобі зроду не скажу, щоб ти не посміявся надо мною... (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 46); Синявін може не прийняти Саїда, може посміятися з нього, як посміявся з Лодиженка (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 56); Марія крізь задуму відчуває, що діти ладні посміятися з її щоденної турботи, і тільки порухом брів обганяє від себе їхню насмішку (Михайло Стельмах, I, 1962, 305); | ||
| + | |||
| + | // Учинити наругу над ким-небудь. — Та й дивно мені, що ти довірилася йому. Ти спитай, кого він з вашого брата у люди не пустив, з кого не посміявся тільки? (Панас Мирний, I, 1954, 86). | ||
| + | |||
| + | 2. перев. без додатка. Сміятися якийсь час. Він був парубок веселий: йому б у карти погуляти, з дівчатами поспівати, насіння полузати, погойдатись на гойдалці, посміятись (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 149); Тільки єдиний притулок має Люба — родину Морозенків. І не рідня вони їй, а живуть, мов рідні. Є з ким пожуритися над своєю долею, є з ким посміятись і пісню заспівати (Михайло Стельмах, I, 1962, 344); * Образно. Проминули часи суму, непевності, можна й голоті посміятися (Мирослав Ірчан, II, 1958, 403); | ||
| + | |||
| + | // Сміятися доволі, досхочу; попосміятися. Забрали [діди] свої коні з чурами да й рушили до Низу. А Іванцеві того було й треба. Посміявшись доволі з своїми розбишаками, каже: — Ну, тепер, братчики, нам своя воля(Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 182). | ||
| + | |||
| + | ===[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/45886-posmijatysja.html#show_point Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка]=== | ||
| + | '''Посміятися''', -сміюся, -єшся, гл. Посмѣяться. Ти думаєш, дурню, що підеш вінчаться, а я з тебе, дурню, аби посміяться. Чуб. V. 176. | ||
| + | |||
| + | ===[http://ukrlit.org/slovnyk/%D0%BF%D0%BE%D1%81%D0%BC%D1%96%D1%8F%D1%82%D0%B8%D1%81%D1%8F УКРЛІТ.ORG_Cловник]=== | ||
| + | '''ПОСМІЯ́ТИСЯ''', ію́ся, іє́шся, док. | ||
| + | 1. з кого — чого, рідко над ким — чим. Поглузувати з кого-, чого-небудь. — Василечку, голубчику, соколику мій! Не випитуй же в мене, чи люблю я тебе; я сього тобі зроду не скажу, щоб ти не посміявся надо мною… (Кв.-Осн., II, 1956, 46); Синявін може не прийняти Саїда, може посміятися з нього, як посміявся з Лодиженка (Ле, Міжгір’я, 1953, 56); Марія крізь задуму відчуває, що діти ладні посміятися з її щоденної турботи, і тільки порухом брів одганяє від себе їхню насмішку (Стельмах, І, 1962, 305); // Учинити наругу над ким-небудь. — Та й дивно мені, що ти довірилася йому. Ти спитай, кого він з вашого брата у люди не пустив, з кого не посміявся тільки? (Мирний, І, 1954, 86). | ||
| + | |||
| + | 2. перев. без додатка. Сміятися якийсь час. Він був парубок веселий: йому б у карти погуляти, з дівчатами поспівати, насіння полузати, погойдатись на гойдалці, посміятись (Григ., Вибр., 1959, 149); Тільки єдиний притулок має Люба — родину Морозенків. І не рідня вони їй, а живуть, мов рідні. Є з ким пожуритися над своєю долею, є з ким посміятись і пісню заспівати (Стельмах, І, 1962, 344); * Образно. Проминули часи суму, непевності, можна й голоті посміятися (Ірчан, II, 1958, 403); // Сміятися доволі, досхочу; попосміятися. Забрали [діди] свої коні з чурами да й рушили до Низу. А Іванцеві того було й треба. Посміявшись доволі з своїми розбишаками, каже: — Ну, тепер, братчики, нам своя воля (П. Куліш, Вибр., 1969, 182). | ||
| + | |||
| + | ==Іноземнісловники== | ||
| + | ===[https://orfograf_ukr.academic.ru/132489/%D0%BF%D0%BE%D1%81%D0%BC%D1%96%D1%8F%D1%82%D0%B8%D1%81%D1%8F Словари и энциклопедии на Академике]=== | ||
| + | '''посмія́тися''' | ||
| + | дієслово доконаного виду | ||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #cccsolid; border-bottom:5px #cccsolid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Посміятися 1.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Посміятися 2.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Посміятися 3.jpg|x140px]] | ||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | |||
| + | ==Медіа== | ||
| + | {{#ev:youtube| H4IpgWPMfa0}} | ||
| + | {{#ev:youtube| MJUIoP23_dc}} | ||
| + | |||
| + | ==Див. також== | ||
| + | ===Cпоріднені слова зі словника Бориса Грінченка=== | ||
| + | ====[http://wiki.kubg.edu.ua/%D0%A0%D0%B5%D0%B3%D0%BE%D1%82%D0%B0%D1%82%D0%B8 Реготати]==== | ||
| + | ====[http://wiki.kubg.edu.ua/%D0%A0%D0%B5%D0%B3%D0%BE%D1%82%D1%96%D1%82%D0%B8 Рготіти]==== | ||
| + | |||
| + | ==Джерела та література== | ||
| + | ===[https://orfograf_ukr.academic.ru/132489/%D0%BF%D0%BE%D1%81%D0%BC%D1%96%D1%8F%D1%82%D0%B8%D1%81%D1%8F Словари и энциклопедии на Академике]=== | ||
| + | ===[http://ukrlit.org/slovnyk/%D0%BF%D0%BE%D1%81%D0%BC%D1%96%D1%8F%D1%82%D0%B8%D1%81%D1%8F УКРЛІТ.ORG_Cловник]=== | ||
| + | ===[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/45886-posmijatysja.html#show_point Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка]=== | ||
| + | ===[http://sum.in.ua/s/posmijatysja Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]=== | ||
| + | |||
| + | ==Зовнішніпосилання== | ||
| + | ===[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BC%D1%96%D1%85 Матеріал з Вікіпедії]=== | ||
| + | Сміх — вираз емоційного стану людини, пов'язаний з переживанням неоднозначної, смішної ситуації і супроводжується рядом фізіологічних реакцій організму. Сміх має певне зовнішнє вираження, психофізіологічну природу та соціальну функцію. Сміх проявляється комплексно і в першу чергу складається із мімічних рухів та коротких, але потужних подихів і уривчастих звуків, які супроводжують дихальні рухи. | ||
| + | [[ Грінченка і сучасність/Університетський коледж]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2017 року]] | ||
Версія за 20:46, 25 листопада 2017
Посміятися, -сміюся, -єшся, гл. Посмѣяться. Ти думаєш, дурню, що підеш вінчаться, а я з тебе, дурню, аби посміяться. Чуб. V. 176.
Зміст
Сучаснісловники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ПОСМІЯТИСЯ, іюся, ієшся, док. 1. з кого — чого, рідко над ким — чим. Поглузувати з кого-, чого-небудь. — Василечку, голубчику, соколику мій! Не випитуй же в мене, чи люблю я тебе; я сього тобі зроду не скажу, щоб ти не посміявся надо мною... (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 46); Синявін може не прийняти Саїда, може посміятися з нього, як посміявся з Лодиженка (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 56); Марія крізь задуму відчуває, що діти ладні посміятися з її щоденної турботи, і тільки порухом брів обганяє від себе їхню насмішку (Михайло Стельмах, I, 1962, 305);
// Учинити наругу над ким-небудь. — Та й дивно мені, що ти довірилася йому. Ти спитай, кого він з вашого брата у люди не пустив, з кого не посміявся тільки? (Панас Мирний, I, 1954, 86).
2. перев. без додатка. Сміятися якийсь час. Він був парубок веселий: йому б у карти погуляти, з дівчатами поспівати, насіння полузати, погойдатись на гойдалці, посміятись (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 149); Тільки єдиний притулок має Люба — родину Морозенків. І не рідня вони їй, а живуть, мов рідні. Є з ким пожуритися над своєю долею, є з ким посміятись і пісню заспівати (Михайло Стельмах, I, 1962, 344); * Образно. Проминули часи суму, непевності, можна й голоті посміятися (Мирослав Ірчан, II, 1958, 403);
// Сміятися доволі, досхочу; попосміятися. Забрали [діди] свої коні з чурами да й рушили до Низу. А Іванцеві того було й треба. Посміявшись доволі з своїми розбишаками, каже: — Ну, тепер, братчики, нам своя воля(Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 182).
Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка
Посміятися, -сміюся, -єшся, гл. Посмѣяться. Ти думаєш, дурню, що підеш вінчаться, а я з тебе, дурню, аби посміяться. Чуб. V. 176.
УКРЛІТ.ORG_Cловник
ПОСМІЯ́ТИСЯ, ію́ся, іє́шся, док. 1. з кого — чого, рідко над ким — чим. Поглузувати з кого-, чого-небудь. — Василечку, голубчику, соколику мій! Не випитуй же в мене, чи люблю я тебе; я сього тобі зроду не скажу, щоб ти не посміявся надо мною… (Кв.-Осн., II, 1956, 46); Синявін може не прийняти Саїда, може посміятися з нього, як посміявся з Лодиженка (Ле, Міжгір’я, 1953, 56); Марія крізь задуму відчуває, що діти ладні посміятися з її щоденної турботи, і тільки порухом брів одганяє від себе їхню насмішку (Стельмах, І, 1962, 305); // Учинити наругу над ким-небудь. — Та й дивно мені, що ти довірилася йому. Ти спитай, кого він з вашого брата у люди не пустив, з кого не посміявся тільки? (Мирний, І, 1954, 86).
2. перев. без додатка. Сміятися якийсь час. Він був парубок веселий: йому б у карти погуляти, з дівчатами поспівати, насіння полузати, погойдатись на гойдалці, посміятись (Григ., Вибр., 1959, 149); Тільки єдиний притулок має Люба — родину Морозенків. І не рідня вони їй, а живуть, мов рідні. Є з ким пожуритися над своєю долею, є з ким посміятись і пісню заспівати (Стельмах, І, 1962, 344); * Образно. Проминули часи суму, непевності, можна й голоті посміятися (Ірчан, II, 1958, 403); // Сміятися доволі, досхочу; попосміятися. Забрали [діди] свої коні з чурами да й рушили до Низу. А Іванцеві того було й треба. Посміявшись доволі з своїми розбишаками, каже: — Ну, тепер, братчики, нам своя воля (П. Куліш, Вибр., 1969, 182).
Іноземнісловники
Словари и энциклопедии на Академике
посмія́тися дієслово доконаного виду
Ілюстрації
|
|
|
Медіа
Див. також
Cпоріднені слова зі словника Бориса Грінченка
Реготати
Рготіти
Джерела та література
Словари и энциклопедии на Академике
УКРЛІТ.ORG_Cловник
Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
Зовнішніпосилання
Матеріал з Вікіпедії
Сміх — вираз емоційного стану людини, пов'язаний з переживанням неоднозначної, смішної ситуації і супроводжується рядом фізіологічних реакцій організму. Сміх має певне зовнішнє вираження, психофізіологічну природу та соціальну функцію. Сміх проявляється комплексно і в першу чергу складається із мімічних рухів та коротких, але потужних подихів і уривчастих звуків, які супроводжують дихальні рухи. Грінченка і сучасність/Університетський коледж
