Відмінності між версіями «Навколішки»
(→[httpадреса слово]) |
(→Ілюстрації) |
||
| Рядок 30: | Рядок 30: | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Навколішки.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Навколішки.jpg|x140px]] | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Навколішки_1.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Навколішки_1.jpg|x140px]] | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Навколішки2.jpgx140px]] |
|} | |} | ||
| + | |||
==Медіа== | ==Медіа== | ||
{{#ev:youtube| B8T9mOsmAp0}} | {{#ev:youtube| B8T9mOsmAp0}} | ||
Версія за 18:49, 25 листопада 2017
Навколішки, нар. На колѣни. Вона так і впала навколішки. Кв.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
НАВКОЛІШКИ, розм. НАВКОЛЮШКИ, присл. 1. з дієсл. опускатися, падати, ставати і т. ін. На коліна. Наум кинувсь навколішки, підняв руки догори та й молиться (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 97); Усі козаки і старшини скинули шапки й стали навколішки(Олександр Довженко, I, 1958, 273); Вона впала навколюшки й, обливаючись гарячими сльозами, звела свої немічні руки до образів (Юрій Яновський, I, 1959, 365). 2. з дієсл. лазити, стояти і т. ін. На колінах. Параска плеще громаді, що я буцімто відьмила, кругом криниці лазила навколішки (Нечуй-Левицький, II, 1956, 17); Женя неначе завмерла, стоячи навколішки, припавши головою до землі (Леонід Смілянський, Сашко, 1957, 164); — Опам'яталась — стою навколюшки на землі, де танки пройшли, і буквально — цілувала їх слід... (Андрій Головко, I, 1957, 449). Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 36.
Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка
Навко́лішки нар. На колѣни. Вона так і впала навколішки. Кв.
УКРЛІТ.ORG_Cловник
НАВКО́ЛІШКИ, розм. НАВКО́ЛЮШКИ, присл. 1. з дієсл. опускатися, падати, ставати і т. ін. На коліна. Наум кинувсь навколішки, підняв руки догори та й молиться (Кв.-Осп., II, 1956, 97); Усі козаки і старшини скинули шапки й стали навколішки (Довж., І, 1958, 273); Вона впала навколюшки й, обливаючись гарячими сльозами, звела свої немічні руки до образів (Л. Янов., І, 1959, 365). 2. з дієсл. лазити, стояти і т. ін. На колінах. Параска плеще громаді, що я буцімто відьмила, кругом криниці лазила навколішки (Н.-Лев., II, 1956, 17); Женя неначе завмерла, стоячи навколішки, припавши головою до землі (Сміл., Сашко, 1957, 164); — Опам’яталась — стою навколюшки на землі, де танки пройшли, і буквально — цілувала їх слід… (Головко, І, 1957, 449). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 36.
Іноземні словники
Словари и энциклопедии на Академике
навколішки розм. навко́люшки, присл. 1) з дієсл. опускатися, падати, ставати і т. ін. На коліна. 2) з дієсл. лазити, стояти і т. ін. На колінах.
Ілюстрації
|
|
Файл:Навколішки2.jpgx140px |
