Відмінності між версіями «Чвакати»

Версія за 18:40, 25 листопада 2017

Чвакати, -каю, -єш, гл. Чавкать. Чвакають, як свині. Полт.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЧВА́КАТИ, аю, аєш, недок. Те саме, що чавкати. Драглисте багно огидно чвакало під ногами, і кожен крок вимагав затрати страшних фізичних зусиль (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 321); Твань, гниловодь чвакає, затягує по коліно... (Костянтин Гордієнко, Дівчина.., 1954, 206); За труною йшло трохи людей — чвакали ногами в болоті обмоклі всі й мовчали більш (Андрій Головко, II, 1957, 207); Федора саме місила тісто у високій діжі, руки сестри чвакали у схожому на віконну замазку синюватому тісті (Леонід Первомайський, Дикий мед, 1963, 451); Чвакають лопати, летять вгору шмаття землі (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 247); // безос. Під ногами все дужче чвакає, все дно вгинається, наче дихає під ногами Сиваш (Олесь Гончар, II, 1959, 416).

Всесвітній словник української мови (1970—1980)

Ї́СТИ (приймати їжу), СПОЖИВА́ТИ, ЗАЖИВА́ТИ, ЖИВИ́ТИСЯ, УЖИВА́ТИ[ВЖИВА́ТИ] розм.,ПОЖИВЛЯ́ТИСЯрозм.,ПОЖИВА́ТИрозм.,КУСА́ТИрозм.,ЖУВА́ТИрозм.,ірон.,РЕМИГА́ТИвульг.,ТРАПЕЗУВА́ТИзаст., жарт., ірон.,ЗАЇДА́ТИдіал.,ХАРЧУВА́ТИдіал.,ГА́МАТИ[ГА́МКАТИ]дит.,Ї́СТОНЬКИнезм. пестл., дит.,Ї́СТОЧКИнезм. пестл., дит.; ПРИПАДА́ТИдо чого;НАМИНА́ТИрозм.,УМИНА́ТИрозм.,МОЛОТИ́ТИрозм.,ВБИРА́ТИ[УБИРА́ТИ]розм.,УКЛАДА́ТИ[ВКЛАДА́ТИ] розм.,УТИРА́ТИ[ВТИРА́ТИ] розм.,РУБА́ТИрозм.,ТЬО́ПАТИрозм.,МОТА́ТИфам., ЖЕ́РТИвульг., ЛУПИ́ТИвульг.,ЛО́ПАТИвульг., ТРІ́СКАТИвульг.,ТРОЩИ́ТИвульг., ЗАЖИРА́ТИвульг., ЗЖИРА́ТИвульг.,НАВЕРТА́ТИвульг.,ПЕ́РТИвульг.,ГАТЕЛИ́ТИфам.,ПРАСУВА́ТИфам.,ЗАТИРА́ТИдіал.,ТЛИ́ТИрозм. (жадібно, багато, не відриваючись); КОВТА́ТИрозм.,ГЛИТА́ТИрозм.,ХЛИСТА́ТИрозм., ТЬО́ПАТИрозм. (перев. ложкою рідку страву), ЛИГА́ТИвульг. (поспіхом, не жуючи); ПОЇДА́ТИ, ПІДМІТА́ТИрозм.,ПОГЛИНА́ТИрозм.,ПРОГЛИНА́ТИрозм.,ПОЖИРА́ТИвульг.,ПРОЖИРА́ТИрозм.вульг. (жадібно, повністю); ПІДЖИ́ВЛЮВАТИСЯ[ПІДЖИВЛЯ́ТИСЯ]розм.,ПІДКРІ́ПЛЮВАТИСЯ[ПІДКРІПЛЯ́ТИСЯ]розм.,ПОКРІПЛЯ́ТИСЯрозм.,ПІДСИ́ЛЮВАТИСЯрозм. (трохи); ЧА́ВКАТИрозм.,ЧВА́КАТИрозм.,ЧВАКОТІ́ТИрозм.,ЧВЯ́КАТИрозм. (їсти, голосно прицмокуючи губами). - Док.: з’ї́сти, спожи́ти, зажи́ти, поживи́тися, ужи́ти[вжи́ти], пожи́ти, укуси́ти[вкуси́ти], зжува́ти, зремиґа́ти, заї́сти, га́мнути[га́мкнути], зага́мати[зга́мати][зга́мкати], припа́сти, ум’я́ти[умня́ти], умолоти́ти[вмолоти́ти], вбра́ти[убра́ти], укла́сти[вкла́сти], уте́рти[вте́рти], зруба́ти, змота́ти, убга́ти[вбга́ти], зже́рти, злупи́ти, зло́пати, поло́пати, стрі́скати, строщи́ти, заже́рти, зже́рти, наверну́ти, спе́рти, проковтну́ти, злига́ти, пої́сти, підмести́, поглину́ти, проглину́ти, поже́рти, проже́рти, підживи́тися, підкріпи́тися, покріпи́тися, підси́литися. Кажуть сусіди, що тут ходили, - її сім’я все макуху їла і стала примішувати бадилля, назбиране з осені (В. Барка); Широко живеш, Мар’яне: ковбасу споживаєш! (М. Стельмах); Вона сиділа у своїй скромній світличці.. й заживала проскурку (М. Коцюбинський); Декотрі шукають затінку, інші виймають харчі й живляться (Леся Українка); Бий, жінко, ціле яйце в борщ: хай пан знає, як хлоп уживає! (прислів’я); Малому було все байдуже: аби поживився, виспався, скупався, він більше і не бажав (О. Маковей); Поживай Хведьку, то хрін, то редьку (М. Номис); За годинки поспішали люди з роботою, щоб було що і самому кусати і вивезти лишнє на продаж (Панас Мирний); Дика коза унадилась до чоловіка в город капусту жувати (казка); Балоун ремиґав партику солдатського хліба (переклад С. Масляка); Отаман сіда на покуті, а там з ним і козаки, та й починають трапезувати (О. Стороженко); Вона набрала повний рот порічок і почала їх преспокійно заїдати (О. Кобилянська); Майстер скінчив свою роботу і харчував колостола (Марко Черемшина); Жінка сало гамнула та на кота звернула (М. Номис); І їстоньки - не їм, і питоньки - не п’ю, Та виглядаю все Зозуленьку мою (Л. Глібов); [Квасилиха:] Їсточки вже так скортіло, аж тім’ячко болить... (М. Кропивницький); Грицько.. хотів припасти до бублика.., але зупинивсь (Б. Грінченко); Я собі сидів за столом, вряди-годи прислухався до лотокового шуму жіночих голосів і наминав смачні страви (Є. Гуцало); Він видудлив молоко, умняв булочку (Ю. Яновський); Умолотити тарілку борщу; Рябку й не сниться, не верзеться.. Що вовк ягнят, а тхір курчаток убирає (П. Гулак-Артемовський); Він собі спродав глину та пригощається десь у молодиці, укладає пухкенькі вареники з вишнями (О. Гончар); - А як він живе, ви знаєте? Чому він суху картоплю на обід рубає, ви знаєте? (В. Собко); - Як мотає? Наче три дні не їв (С. Васильченко); Устав хазяїн, сів - жере, аж чавка... (збірник "Україна сміється"); [Євфросина:] Тепер люде стали багато їсти. Наша Химка як почне лупити, то за один раз укладе в копи з борщем цілий хліб (І. Нечуй-Левицький); - Лопай, нечиста сило! Тільки йому й робити, що цілісінький день їсть (а лопав здорово) та спить (О. Стороженко); - Ти от поїхав у місто, краватки носиш, а гнойку понюхати боїшся, хоча сало любиш тріскати (Григір Тютюнник); Черва.. так то їла листя, а то вже гіллячки трощить (Остап Вишня); Зажер усе, нічого не зіставив (Словник Б. Грінченка); Гусінь капусту зжерла; - Таких панів, що бублик у руці держить, а чорну луску хліба прасує, - знаємо! (Г. Косинка); Панотець затирав сметану з свіжим сиром (А. Свидницький); - Було не тлити весь ранок, було собі лишати й на вечір! - сказав дід Панько (І. Франко); Йому б оце лежати на печі, та вареники ковтати, та люльку смоктати (З. Мороз); Тут з салом галушки лигали, Лемішку і куліш глитали (І. Котляревський); Учивсь [Гриць] дуже добре, а їв у бурсі дійсно геніально.. Поїдав не тільки свої порції, але й товаришів (О. Маковей); З їжі підмів все, що знайшлося у Валета на кухні (П. Дорошко); Ще пес не встиг поглинути недоїдків, а Майстри вже збираються кудись (Ю. Збанацький); Він [Хо] присунув до себе страви й узявся їх проглинати (Ю. Смолич); Пес пожирає пиріг, витягає довженную спину.., печеру усю затуляє (М. Зеров); Та я тоту бурішечку гірко прожираю, Варениці на полиці, на них позираю (коломийка); Поки вчителька підживлялася, сторожиха стояла коло дверей, уважно розглядаючи її (М. Коцюбинський); Вони так не дуже поспішалися до шахти й устигли дома гарненько підкріпитись (С. Черкасенко); Всі.. покріпилися їдою на тому самому місці, де вчора вечері заживали (переклад М. Лукаша); Всю дорогу вона чавкала смажену курку (П. Панч); Чвакати паляницю. - Пор. 1. ковта́ти, 1. спожива́ти, 1. харчува́тися. ЧА́ВКАТИ (про болото, твань, трясовину тощо), ЧАВКОТІ́ТИпідсил., ЧВА́КАТИ, ЧВАКОТІ́ТИпідсил., ЧМО́КАТИ, ЦМО́КАТИ, ЧВЯ́КАТИрозм., ЧМА́КАТИрозм., ЧМАКОТІ́ТИпідсил. розм. - Док.: ча́вкнути, чва́кнути, чмо́кнути, цмо́кнути. Під ногами чавкала багнюка (Ю. Збанацький); У ногах чавкотіла холодна вода (С. Чорнобривець); Брудно-сіре вариво з мокрого снігу чвакає під черевиками (В. Дрозд); Під ногами чвакотить болотяна твань (А. Хижняк); Прийшла весна і відтала земля стигло чмокала під ногами (В. Собко); Здавалося - йди хоч століття, все буде під ногами цмокати крута земля, сіятиме й сіятиме однаковий дощ (О. Гончар); Драглисте багно огидно чвякало під ногами (Григорій Тютюнник); Знову форсуємо темряву. Аж злість розбирає. А мокрі! - вже й під білизною чмакотить (Я. Баш). - Пор. 2. хлю́пати.

Ілюстрації

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання