Відмінності між версіями «Дюрка»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(Тлумачення слова в сучасних словниках)
Рядок 5: Рядок 5:
 
ДІ́РКА, и, жін. Те саме, що діра 1. Дим ішов просто на хату й виходив у дірку, прорубану в стелі (Нечуй-Левицький, II, 1956, 392); Руда шапка не прикривала гаразд розкудланого волосся, і воно лізло з-під шапки та крізь дірки в шапці (Михайло Коцюбинський, 1. 1955, 34); Через цю дірку в стіні і винесли на двір тіло Анта (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 22);  * Образно. Намножилося народу — діватися вже йому нікуди. — Хай множиться — знайдемо дірки! (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 30).  
 
ДІ́РКА, и, жін. Те саме, що діра 1. Дим ішов просто на хату й виходив у дірку, прорубану в стелі (Нечуй-Левицький, II, 1956, 392); Руда шапка не прикривала гаразд розкудланого волосся, і воно лізло з-під шапки та крізь дірки в шапці (Михайло Коцюбинський, 1. 1955, 34); Через цю дірку в стіні і винесли на двір тіло Анта (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 22);  * Образно. Намножилося народу — діватися вже йому нікуди. — Хай множиться — знайдемо дірки! (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 30).  
 
Дірка з бублика — пусте місце, ніщо. Взяв з бублика дірку!.. (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 157); Латати (залатати) дірку (дірки) — те саме, що Латати (залатати) діру (діри) (див. діра). — Хіба я не знаю, що й ви бідуєте.. Що з того, що ви заробляєте, коли тими грішми не знати, яку дірку залатати (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 42); Зачитати до дірок — порвати, пошарпати, читаючи щось багато разів. — Знаєте, — даси кому газетку — зачитують до дірок. Незручно, коли газета неохайна (Остап Вишня, I, 1956, 322); Сама тобі дірка — про дуже рвану одежу. І кожушок був теж ораненький та задубілий, а проте пальтишко [пальтечко] ще гірше. Сама тобі дірка (Іван Микитенко, Кадильниця, 1959, 4).
 
Дірка з бублика — пусте місце, ніщо. Взяв з бублика дірку!.. (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 157); Латати (залатати) дірку (дірки) — те саме, що Латати (залатати) діру (діри) (див. діра). — Хіба я не знаю, що й ви бідуєте.. Що з того, що ви заробляєте, коли тими грішми не знати, яку дірку залатати (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 42); Зачитати до дірок — порвати, пошарпати, читаючи щось багато разів. — Знаєте, — даси кому газетку — зачитують до дірок. Незручно, коли газета неохайна (Остап Вишня, I, 1956, 322); Сама тобі дірка — про дуже рвану одежу. І кожушок був теж ораненький та задубілий, а проте пальтишко [пальтечко] ще гірше. Сама тобі дірка (Іван Микитенко, Кадильниця, 1959, 4).
 +
 +
[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/14515-djurka.html '''Словарь української мови''']
  
 
==Ілюстрації==
 
==Ілюстрації==

Версія за 15:46, 25 листопада 2017

Дюрка, -ки, ж. = Дірка. Юрку, Юрку, наплюй в дюрку. Ном. № 12718.

Тлумачення слова в сучасних словниках

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ДІ́РКА, и, жін. Те саме, що діра 1. Дим ішов просто на хату й виходив у дірку, прорубану в стелі (Нечуй-Левицький, II, 1956, 392); Руда шапка не прикривала гаразд розкудланого волосся, і воно лізло з-під шапки та крізь дірки в шапці (Михайло Коцюбинський, 1. 1955, 34); Через цю дірку в стіні і винесли на двір тіло Анта (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 22); * Образно. Намножилося народу — діватися вже йому нікуди. — Хай множиться — знайдемо дірки! (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 30). Дірка з бублика — пусте місце, ніщо. Взяв з бублика дірку!.. (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 157); Латати (залатати) дірку (дірки) — те саме, що Латати (залатати) діру (діри) (див. діра). — Хіба я не знаю, що й ви бідуєте.. Що з того, що ви заробляєте, коли тими грішми не знати, яку дірку залатати (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 42); Зачитати до дірок — порвати, пошарпати, читаючи щось багато разів. — Знаєте, — даси кому газетку — зачитують до дірок. Незручно, коли газета неохайна (Остап Вишня, I, 1956, 322); Сама тобі дірка — про дуже рвану одежу. І кожушок був теж ораненький та задубілий, а проте пальтишко [пальтечко] ще гірше. Сама тобі дірка (Іван Микитенко, Кадильниця, 1959, 4).

Словарь української мови

Ілюстрації