Відмінності між версіями «Забобонний»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
| Рядок 19: | Рядок 19: | ||
Файл:97f19e5ddc07327d640e9b48d1e7a0b3_650x410.jpg| | Файл:97f19e5ddc07327d640e9b48d1e7a0b3_650x410.jpg| | ||
<gallery> | <gallery> | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут журналістики]] | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут журналістики]] | ||
[[Категорія:Слова 2017 року]] | [[Категорія:Слова 2017 року]] | ||
Версія за 16:00, 25 листопада 2017
Забобо́нний, -а, -е. Суевѣрный. Блукав би й я в химерах забобонних. К. ПС. 81.
Сучасні словники
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 25.
ЗАБОБО́ННИЙ, а, е.
1. Який вірить у забобони (у 1 знач.); схильний до забобонів.
- Арсен не був забобонним, але чомусь відразу подумав, що його чекає невдача Дмит., Розлука, 1957, 241).
2. Оснований на забобонах (у 1 знач.), викликаний забобонами.
- Змучений забобонним страхом, Йон згоджувався на все (Коцюб., І, 1955, 280);
- Сахно, звичайно, не надала особливого значення забобонним і безпідставним побоюванням Йонеску (Смолич, І, 1958, 49);
- Десь далеко кричали сови, і, прислухаючись до їхнього крику, повторював забобонне віщування Лимон Базалій (Шиян, Вибр., 1947, 15).
