Відмінності між версіями «Нагортати»
(Створена сторінка: '''Нагорта́ти, -та́ю, -єш, '''сов. в. '''нагорну́ти, -ну́, -неш, '''''гл. ''Нагребать, нагрести. ''Взяв ...) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| + | ==Словник Бориса Грінченка== | ||
'''Нагорта́ти, -та́ю, -єш, '''сов. в. '''нагорну́ти, -ну́, -неш, '''''гл. ''Нагребать, нагрести. ''Взяв ціпа... і нагорнув проса під сніп. ''Рудч. Ск. І. 56. | '''Нагорта́ти, -та́ю, -єш, '''сов. в. '''нагорну́ти, -ну́, -неш, '''''гл. ''Нагребать, нагрести. ''Взяв ціпа... і нагорнув проса під сніп. ''Рудч. Ск. І. 56. | ||
| + | |||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | ===[http://sum.in.ua/s/naghortaty Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)]=== | ||
| + | НАГОРТАТИ, аю, аєш, недок., НАГОРНУТИ, горну, горнеш, док., перех. Горнучи, збирати в якій-небудь кількості. Він не міг бачити того пенька, того місця, де за хвилину перед цим стояла його ялинка, і почав нагортати снігу на пеньок (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 79); — В нас не люди, а кроти, котрі сидять у норах та нагортають купки землі (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 47); Настуся нагорнула піску собі на ноги до самих колін (Олександр Копиленко, Подарунок, 1956, 40); | ||
| + | // безос. Перед тими, хто ставав навколішки, за мить нагортало кучугури-бархани пилюки (Олесь Гончар, I, 1959, 3). | ||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 54. | ||
| + | |||
| + | ===[https://uk.worldwidedictionary.org/%D0%BD%D0%B0%D0%B3%D0%BE%D1%80%D1%82%D0%B0%D1%82%D0%B8 Всесвітній словник української мови]=== | ||
| + | НАГОРТА́ТИ (горнучи, збирати в якій-небудь кількості), НАГРІБА́ТИ, ГРОМА́ДИТИ, НАГРОМА́ДЖУВАТИ (звичайно траву, сіно тощо). - Док.: нагорну́ти, нагребти́, нагрома́дити. Треба нагортати з осені біля стовбурів [дерев] горбочки землі (О. Донченко); Нагребли [заробітчани] сухого листя, хмизу, розклали в яру огнище (К. Гордієнко); Робимо ми коло сіна далеко в горах, косимо, громадимо, складаємо, дехто копиці, дехто стоги (О. Кобилянська); - Бери он мішок і граблі та біжи на майдан, трохи паші нагромадили корові... - відповіла Мокрина (П. Козланюк). - Пор. 1. згріба́ти, 1. нагрома́дити. | ||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:4510a3800dc9ed8ac58e5bd7b2f5d724.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:1489690421.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Нагортати1.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Нагортати4|x140px]] | ||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | |||
| + | |||
[[Категорія:На]] | [[Категорія:На]] | ||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет інформаційних технологій та управління]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2017 року]] | ||
Версія за 11:49, 25 листопада 2017
Зміст
Словник Бориса Грінченка
Нагорта́ти, -та́ю, -єш, сов. в. нагорну́ти, -ну́, -неш, гл. Нагребать, нагрести. Взяв ціпа... і нагорнув проса під сніп. Рудч. Ск. І. 56.
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
НАГОРТАТИ, аю, аєш, недок., НАГОРНУТИ, горну, горнеш, док., перех. Горнучи, збирати в якій-небудь кількості. Він не міг бачити того пенька, того місця, де за хвилину перед цим стояла його ялинка, і почав нагортати снігу на пеньок (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 79); — В нас не люди, а кроти, котрі сидять у норах та нагортають купки землі (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 47); Настуся нагорнула піску собі на ноги до самих колін (Олександр Копиленко, Подарунок, 1956, 40); // безос. Перед тими, хто ставав навколішки, за мить нагортало кучугури-бархани пилюки (Олесь Гончар, I, 1959, 3). Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 54.
Всесвітній словник української мови
НАГОРТА́ТИ (горнучи, збирати в якій-небудь кількості), НАГРІБА́ТИ, ГРОМА́ДИТИ, НАГРОМА́ДЖУВАТИ (звичайно траву, сіно тощо). - Док.: нагорну́ти, нагребти́, нагрома́дити. Треба нагортати з осені біля стовбурів [дерев] горбочки землі (О. Донченко); Нагребли [заробітчани] сухого листя, хмизу, розклали в яру огнище (К. Гордієнко); Робимо ми коло сіна далеко в горах, косимо, громадимо, складаємо, дехто копиці, дехто стоги (О. Кобилянська); - Бери он мішок і граблі та біжи на майдан, трохи паші нагромадили корові... - відповіла Мокрина (П. Козланюк). - Пор. 1. згріба́ти, 1. нагрома́дити.
Ілюстрації
|
|
|
x140px |
