Відмінності між версіями «Милитися»
(Створена сторінка: '''Милитися, -лю́ся, -лишся, '''''гл. ''1) Мылиться, намыливаться. ''Не милися, бо не будеш голитис...) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Милитися, -лю́ся, -лишся, '''''гл. ''1) Мылиться, намыливаться. ''Не милися, бо не будеш голитися. ''Ном. № 5479. 2) Ошибаться. ''В тім собі милиш. ''КС. 1882. X. 23. | '''Милитися, -лю́ся, -лишся, '''''гл. ''1) Мылиться, намыливаться. ''Не милися, бо не будеш голитися. ''Ном. № 5479. 2) Ошибаться. ''В тім собі милиш. ''КС. 1882. X. 23. | ||
[[Категорія:Ми]] | [[Категорія:Ми]] | ||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | ===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]=== | ||
| + | МИ́ЛИТИСЯ, милюся, милишся, недок. | ||
| + | 1. Натиратися милом; намилюватися. Не милься, бо бриться не будеш! (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 170). | ||
| + | 2. Утворювати піну, розчиняючись у воді (про мило). — Вночі потайки мило варить [коновал]: думає, що не знаємо. — Не милиться його мило, — роздягаючись, жартома кинула Вутанька (Олесь Гончар, II, 1959, 158); | ||
| + | // Розчиняти в собі мило. Вода, в якій є розчинений двовуглекислий кальцій, називається твердою. Вона погано милиться (Таємниці вапна, 1957, 21). | ||
| + | 3. Пас. до милити. | ||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 703. | ||
| + | |||
| + | |||
| + | ===[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/49934-prjamec.html Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка]=== | ||
| + | Мили́тися, -лю́ся, -лишся, гл. 1) Мылиться, намыливаться. Не милися, бо не будеш голитися. Ном. № 5479. 2) Ошибаться. В тім собі милиш. КС. 1882. X. 23. | ||
| + | Нас спонсорують: | ||
| + | Джерело: | ||
| + | Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. | ||
| + | Том 2, ст. 424. | ||
| + | ПОСИЛАННЯ | ||
| + | <a href="http://hrinchenko.com//slovar/znachenie-slova/28287-mylytysja.html" title="МИЛИТИСЯ. Словник української мови Б.Грінченка.">МИЛИТИСЯ. Словник української мови Б.Грінченка.</a> | ||
| + | |||
| + | ===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]=== | ||
| + | МИ́ЛИТИСЯ, ми́люся, ми́лишся, недок. | ||
| + | 1. Натиратися милом; намилюватися. Не милься, бо бриться не будеш! (Укр.. присл.., 1955, 170). | ||
| + | 2. Утворювати піну, розчиняючись у воді (про мило). — Вночі потайки мило варить [коновал]: думає, що не знаємо. — Не милиться його мило, — роздягаючись, жартома кинула Вутанька (Гончар, II, 1959, 158); // Розчиняти в собі мило. Вода, в якій є розчинений двовуглекислий кальцій, називається твердою. Вона погано милиться (Таємн. вапна, 1957, 21). | ||
| + | 3. Пас. до ми́лити. | ||
| + | Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 703. | ||
| + | Мили́тися, лю́ся, лишся, гл. | ||
| + | 1) Мылиться, намыливаться. Не милися, бо не будеш голитися. Ном. № 5479. | ||
| + | 2) Ошибаться. В тім собі милиш. КС. 1882. X. 23. | ||
| + | Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 424. | ||
| + | |||
| + | ===[http://ukrainian_explanatory.academic.ru Словари и энциклопедии на Академике]=== | ||
| + | МИЛИТИСЯ | ||
| + | • 1милитися — ми/люся, ми/лишся, недок. 1) Натиратися милом; намилюватися. 2) Утворювати піну, розчиняючись у воді (про мило). || Розчиняти в собі мило. 3) Пас. до милити. 4) розм. Вагатися, не наважуватися на якийсь вчинок … | ||
| + | Український тлумачний словник | ||
| + | • 2милитися — дієслово недоконаного виду … | ||
| + | Орфографічний словник української мови | ||
| + | • 3милитися — милюся, лишся, Пт. Помилятися. Моя внучка милится в рахунках до сто … | ||
| + | Словник лемківскої говірки | ||
| + | |||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Depositphotos_4427693-stock-photo-child-taking-a-bath.jpg x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | V.jpgx140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: V1.jpg|x140px]] | ||
| + | |} | ||
| + | ==Медіа== | ||
| + | {{#ev:youtube| NTSnukSg9mM}} | ||
Версія за 17:24, 24 листопада 2017
Милитися, -лю́ся, -лишся, гл. 1) Мылиться, намыливаться. Не милися, бо не будеш голитися. Ном. № 5479. 2) Ошибаться. В тім собі милиш. КС. 1882. X. 23.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
МИ́ЛИТИСЯ, милюся, милишся, недок. 1. Натиратися милом; намилюватися. Не милься, бо бриться не будеш! (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 170). 2. Утворювати піну, розчиняючись у воді (про мило). — Вночі потайки мило варить [коновал]: думає, що не знаємо. — Не милиться його мило, — роздягаючись, жартома кинула Вутанька (Олесь Гончар, II, 1959, 158); // Розчиняти в собі мило. Вода, в якій є розчинений двовуглекислий кальцій, називається твердою. Вона погано милиться (Таємниці вапна, 1957, 21). 3. Пас. до милити. Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 703.
Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка
Мили́тися, -лю́ся, -лишся, гл. 1) Мылиться, намыливаться. Не милися, бо не будеш голитися. Ном. № 5479. 2) Ошибаться. В тім собі милиш. КС. 1882. X. 23. Нас спонсорують: Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 2, ст. 424. ПОСИЛАННЯ <a href="http://hrinchenko.com//slovar/znachenie-slova/28287-mylytysja.html" title="МИЛИТИСЯ. Словник української мови Б.Грінченка.">МИЛИТИСЯ. Словник української мови Б.Грінченка.</a>
УКРЛІТ.ORG_Cловник
МИ́ЛИТИСЯ, ми́люся, ми́лишся, недок. 1. Натиратися милом; намилюватися. Не милься, бо бриться не будеш! (Укр.. присл.., 1955, 170). 2. Утворювати піну, розчиняючись у воді (про мило). — Вночі потайки мило варить [коновал]: думає, що не знаємо. — Не милиться його мило, — роздягаючись, жартома кинула Вутанька (Гончар, II, 1959, 158); // Розчиняти в собі мило. Вода, в якій є розчинений двовуглекислий кальцій, називається твердою. Вона погано милиться (Таємн. вапна, 1957, 21). 3. Пас. до ми́лити. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 703. Мили́тися, лю́ся, лишся, гл. 1) Мылиться, намыливаться. Не милися, бо не будеш голитися. Ном. № 5479. 2) Ошибаться. В тім собі милиш. КС. 1882. X. 23. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 424.
Словари и энциклопедии на Академике
МИЛИТИСЯ • 1милитися — ми/люся, ми/лишся, недок. 1) Натиратися милом; намилюватися. 2) Утворювати піну, розчиняючись у воді (про мило). || Розчиняти в собі мило. 3) Пас. до милити. 4) розм. Вагатися, не наважуватися на якийсь вчинок … Український тлумачний словник • 2милитися — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови • 3милитися — милюся, лишся, Пт. Помилятися. Моя внучка милится в рахунках до сто … Словник лемківскої говірки
Ілюстрації
| Файл:Depositphotos 4427693-stock-photo-child-taking-a-bath.jpg x140px | [[Зображення: | V.jpgx140px]] | 
|
