Відмінності між версіями «Зозуленька»
(Створена сторінка: '''Зозуленька, зозулечка, -ки, '''''ж. ''Ум. отъ '''зозуля. ''' Категорія:Зо) |
|||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Зозуленька, зозулечка, -ки, '''''ж. ''Ум. отъ '''зозуля. ''' | '''Зозуленька, зозулечка, -ки, '''''ж. ''Ум. отъ '''зозуля. ''' | ||
+ | ==Сучасні словники== | ||
+ | ===[http://sum.in.ua/s/zozulenjka Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]=== | ||
+ | # Пестл. до зозуля. І вдень, і ввечері там соловей співав, і пташки пурхали, зозуленька кувала (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 125); * У порівняннях. В Путивлі граді вранці-рано Співає, плаче Ярославна, Як та зозуленька кус, Словами жалю додає (Тарас Шевченко II, 1963, 387). | ||
+ | # нар.-поет. Пестливе звертання до дівчини, жінки. — Ні, бабусенько, ні, зозуленько, він прийде, не забариться... (Марко Вовчок, I, 1955, 155). | ||
+ | Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 678. | ||
+ | ===[https://orfograf_ukr.academic.ru/59946/%D0%B7%D0%BE%D0%B7%D1%83%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D1%8C%D0%BA%D0%B0 Академик]=== | ||
+ | іменник жіночого роду, істота | ||
+ | Орфографічний словник української мови. 2005. | ||
+ | ==Іноземні словники== | ||
+ | ===[https://uk.glosbe.com/uk/ru/%D0%B7%D0%BE%D0%B7%D1%83%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D1%8C%D0%BA%D0%B0 Glosbe]=== | ||
+ | кукушечка | ||
+ | ==Ілюстрації== | ||
+ | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center" | ||
+ | |- valign="top" | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"|[[Зображення: Зозуленька1.jpg|x140px]] | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Зозуленька2.jpg|x140px]] | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Зозуленька3.jpg|x140px]] | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Зозуленька4.jpg|x140px]] | ||
+ | |} | ||
+ | ==Медіа== | ||
+ | {{#ev:youtube| ye2sBObaVXo}} | ||
+ | {{#ev:youtube| FKqta4Mg2V0}} | ||
+ | ==Цікаві факти== | ||
+ | ===[http://park-podillya.com.ua/lehendy-i-fakty-zozulya-zvychajna/ Поділля Парк]=== | ||
+ | Зозуля звичайна – це птах родини Зозулевих, що широко поширений в Україні. Живиться зозуля звичайна гусінню, мухами, комахами, інколи ягодами. «Кує» зозуля тільки навесні – від Благовіщення до Івана Купала – а як виб’ється ячмінний колос, перестає… Птах першим вилітає у вирій, і останнім звідти повертається. | ||
+ | Зозуля відома тим, що відкладає свої яйця у гнізда інших птахів (причиною цього є те, що самиця відкладає яйця з інтервалом у три дні). Її пташенят вигодовують прийомні батьки. Кожна зозуля підкидає яйця у гнізда того виду птахів, які вигодували її саму. Оскільки у яєць зозулі період інкубації коротший, ніж в інших птахів, то її пташеня вилуплюється першим. Пташеня зозулі більше за інших пташенят. Наступного дня у зозуленяти проявляється рефлекс викидання: все, що лежить в гнізді, зозуленя прагне викинути. | ||
+ | Зозуля підкидає яйця луговим щеврикам, малинівкам, лісовим тинівкам, вівсянкам і трясогузкам. | ||
+ | Пташеня зозулі так вимогливо добивається корму, що іноді його годують й інші птахи, не тільки його „вихователі”. | ||
+ | Зозуля має подібні назви на різних мовах. Так, наприклад, болгари її називають „куковіца”, чехи – „кукачка”. Німці зовуть її „кукук”, а французи – „куку”. В Румунії назва – „кук”, а в Італії- „куколо”. | ||
+ | В Галичині зозулю вважають дівчиною, проклятою матір’ю й перетвореною на птаха за те, що вона, бажаючи налякати матір, заховалася якось за комин й почала кувати. Деякі перекази вважають зозулю перевернутою на птаху вдовою, через що вона і гнізда собі не в’є – бо ні з ким в цьому гнізді сім’ю заводити. Сказано, вдова… А вдова вона, нібито, злочинна: вбила свого чоловіка, а тому не може знайти пари, поневіряється одна. | ||
+ | Частіше в українській народній поезії — і рідше в поезії народів західноєвропейських зозуля є злою віщункою. В українських піснях про смерть козака його мати, сестра й кохана, тужачи, прилітають до нього на могилу зозуленьками. | ||
+ | Зозуля – символ суму і вдівства, весни і, водночас, нещастя, туги за минулим і страждань нерозважливої матері. Вона має віщий дар – «кукує» людині літа, щасливе або нещасливе заміжжя. Може бути передвісником доброго чи поганого врожаю: коли закує на голе дерево – бути голодному літу, а якщо дерево вже розпуститься – то чекай доброго врожаю. | ||
+ | ==Див. також== | ||
+ | ===Cпоріднені слова зі словника Бориса Грінченка=== | ||
+ | ===[http://wiki.kubg.edu.ua/%D0%97%D0%B8%D0%B7%D1%83%D0%BB%D1%8F Зизуля]=== | ||
+ | ===[http://wiki.kubg.edu.ua/%D0%97%D0%BE%D0%B7%D1%83%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D1%8F Зозуленя]=== | ||
+ | ===[http://wiki.kubg.edu.ua/%D0%97%D0%BE%D0%B7%D1%83%D0%BB%D1%8C%D0%BA%D0%B0 Зозулька]=== | ||
+ | ===[http://wiki.kubg.edu.ua/%D0%97%D0%BE%D0%B7%D1%83%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D1%8C%D0%BA%D0%BE Зозуленько]=== | ||
+ | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]] | ||
+ | [[Категорія:Слова 2017 року]] | ||
[[Категорія:Зо]] | [[Категорія:Зо]] |
Поточна версія на 15:33, 24 листопада 2017
Зозуленька, зозулечка, -ки, ж. Ум. отъ зозуля.
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
- Пестл. до зозуля. І вдень, і ввечері там соловей співав, і пташки пурхали, зозуленька кувала (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 125); * У порівняннях. В Путивлі граді вранці-рано Співає, плаче Ярославна, Як та зозуленька кус, Словами жалю додає (Тарас Шевченко II, 1963, 387).
- нар.-поет. Пестливе звертання до дівчини, жінки. — Ні, бабусенько, ні, зозуленько, він прийде, не забариться... (Марко Вовчок, I, 1955, 155).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 678.
Академик
іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови. 2005.
Іноземні словники
Glosbe
кукушечка
Ілюстрації
Медіа
Цікаві факти
Поділля Парк
Зозуля звичайна – це птах родини Зозулевих, що широко поширений в Україні. Живиться зозуля звичайна гусінню, мухами, комахами, інколи ягодами. «Кує» зозуля тільки навесні – від Благовіщення до Івана Купала – а як виб’ється ячмінний колос, перестає… Птах першим вилітає у вирій, і останнім звідти повертається. Зозуля відома тим, що відкладає свої яйця у гнізда інших птахів (причиною цього є те, що самиця відкладає яйця з інтервалом у три дні). Її пташенят вигодовують прийомні батьки. Кожна зозуля підкидає яйця у гнізда того виду птахів, які вигодували її саму. Оскільки у яєць зозулі період інкубації коротший, ніж в інших птахів, то її пташеня вилуплюється першим. Пташеня зозулі більше за інших пташенят. Наступного дня у зозуленяти проявляється рефлекс викидання: все, що лежить в гнізді, зозуленя прагне викинути. Зозуля підкидає яйця луговим щеврикам, малинівкам, лісовим тинівкам, вівсянкам і трясогузкам. Пташеня зозулі так вимогливо добивається корму, що іноді його годують й інші птахи, не тільки його „вихователі”. Зозуля має подібні назви на різних мовах. Так, наприклад, болгари її називають „куковіца”, чехи – „кукачка”. Німці зовуть її „кукук”, а французи – „куку”. В Румунії назва – „кук”, а в Італії- „куколо”. В Галичині зозулю вважають дівчиною, проклятою матір’ю й перетвореною на птаха за те, що вона, бажаючи налякати матір, заховалася якось за комин й почала кувати. Деякі перекази вважають зозулю перевернутою на птаху вдовою, через що вона і гнізда собі не в’є – бо ні з ким в цьому гнізді сім’ю заводити. Сказано, вдова… А вдова вона, нібито, злочинна: вбила свого чоловіка, а тому не може знайти пари, поневіряється одна. Частіше в українській народній поезії — і рідше в поезії народів західноєвропейських зозуля є злою віщункою. В українських піснях про смерть козака його мати, сестра й кохана, тужачи, прилітають до нього на могилу зозуленьками. Зозуля – символ суму і вдівства, весни і, водночас, нещастя, туги за минулим і страждань нерозважливої матері. Вона має віщий дар – «кукує» людині літа, щасливе або нещасливе заміжжя. Може бути передвісником доброго чи поганого врожаю: коли закує на голе дерево – бути голодному літу, а якщо дерево вже розпуститься – то чекай доброго врожаю.