Відмінності між версіями «Самозречення»
(→Ілюстрації) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | + | ([[Обговорення користувача:Ovchyzhevska.fpmv17|обговорення]]) 14:42, 24 листопада 2017 (EET)'''Самозречення, -ня, '''''с. ''Самоотреченіе. ''Дівочої самопокори жертва, самопокори і самозречення. ''К. ЦН. 297. | |
[[Категорія:Са]] | [[Категорія:Са]] | ||
Версія за 14:50, 24 листопада 2017
(обговорення) 14:42, 24 листопада 2017 (EET)Самозречення, -ня, с. Самоотреченіе. Дівочої самопокори жертва, самопокори і самозречення. К. ЦН. 297.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках Академічний тлумачний словник (1970—1980) 1. Зречення, добровільна відмова від особистих благ в ім'я кого-, чого-небудь. З радістю, з повним самозреченням віддав він себе справі, цілком підкоривши свою волю залізній волі правителя (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 574); — Щасливі ви з Лідою, — позаздрив Андрій. — А я гадаю, — теоретизував хлопець за прикладом Дениса, — що кохання — це самозречення (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 184). 2. Офіційний документ про відмову від своїх прав. Отаман нежданно для всіх порвав своє самозречення, бо краще мати хоча б готельну державність, аніж ніякої (Михайло Стельмах, II, 1962, 243). Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 37.
Тлумачний словник української мови 1) Зречення, добровільна відмова від особистих благ в ім'я кого-, чого-небудь. 2) Офіційний документ про відмову від своїх прав.
Орфографічний словник української мови самозречення іменник середнього роду
Ілюстрації
|
|
|
|
