Відмінності між версіями «Півчий»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
(→Сучасні словники) |
(→Ілюстрації) |
||
| Рядок 9: | Рядок 9: | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Hor 2.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Hor 3.jpg|x140px]] |
| − | + | ||
| − | + | ||
|} | |} | ||
Версія за 11:05, 24 листопада 2017
Півчий, -чого, м. Пѣвчій. Ми святого Петра півчі. Грин. І. 3. Я вас добре знаю, бо ви півчі. Левиц. Пов. 29.
Зміст
Сучасні словники
ПІ́ВЧИЙ, чого, чол. Учасник церковного хору. — Аж з других сіл приходять до нас до церкви, щоб послухати моїх півчих (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 71); Священик править молебень. Замість півчих співає псаломщик (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 27). Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 390.
Ілюстрації
|
|
