Відмінності між версіями «Дядько»
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Дядько, -ка, '''''м. ''1) Дядя. 2) Человѣкъ среднихъ лѣтъ. Изъ уваженія малороссіяне называютъ такъ всякаго старшаго себя лѣтами. Чуб. VII. 355. ''Не впадає москаля дядьком звати. ''Ном. № 850. 3) — '''собачий'''. Волкъ. ''Як собаки гавкають! Чи не пробірається до овець собачий дядько? ''О. 1861. V. 71. 4) '''Дядька накласти'''. Перепутать основу во время снованія. ''А я слухаю, що вона балака, та й наклала дядька. Оксана в мене сьогодні снувала, так аж двох дядьків наклала. Одного ж я змотала, а другий зостався. За дядьків ткачі лають, як направляють полотно. ''Черниг. у. Ум. '''Дядечко. '''''Охріме дядечку! будь ласкав схаменись! ''Хата, 54. ''Що ж мені, дядечку, по тіх грошах? ''МВ. І. 107. | '''Дядько, -ка, '''''м. ''1) Дядя. 2) Человѣкъ среднихъ лѣтъ. Изъ уваженія малороссіяне называютъ такъ всякаго старшаго себя лѣтами. Чуб. VII. 355. ''Не впадає москаля дядьком звати. ''Ном. № 850. 3) — '''собачий'''. Волкъ. ''Як собаки гавкають! Чи не пробірається до овець собачий дядько? ''О. 1861. V. 71. 4) '''Дядька накласти'''. Перепутать основу во время снованія. ''А я слухаю, що вона балака, та й наклала дядька. Оксана в мене сьогодні снувала, так аж двох дядьків наклала. Одного ж я змотала, а другий зостався. За дядьків ткачі лають, як направляють полотно. ''Черниг. у. Ум. '''Дядечко. '''''Охріме дядечку! будь ласкав схаменись! ''Хата, 54. ''Що ж мені, дядечку, по тіх грошах? ''МВ. І. 107. | ||
| + | |||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | ===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]=== | ||
| + | ДЯ́ДЬКО, а, чол. | ||
| + | 1. Брат батька або матері; чоловік тітки. — 3 усього роду зосталася я та рідний брат батьків — мій дядько(Панас Мирний, I, 1954, 71); Ігор чув від батьків, що там, у Тулі, працюють його рідні тітки й дядьки (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 26). | ||
| + | 2. розм. Дорослий чоловік взагалі. Ходив на.. [досвітки] не рік, не два, Та вже й доходився, Що став ходить ще парубком Та й дядьком зробився (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 238); На алеї парку з'явився гладкий, вусатий дядько у фартусі, з мітлою в руках (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 6); | ||
| + | // При звертанні до старшого за віком чоловіка. Враз у двір вскочило два хлопці й, важко відсапуючи, закричали разом: — Дядьку Замфіре, дядьку Замфіре! ваш виноград рубають (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 215). | ||
| + | 3. розм. Селянин (перев. з відсталими поглядами). Мордований, обідраний скороминучими владами, отаманами і різними батьками, без гасу, без солі, без сірників, без взуття, в грубій полотняній одежі стояв той дядько на шляху історії і болючими очима дивився тільки на землю (Михайло Стельмах, II, 1962, 51); Залужанські дядьки, заможні і жадібні, шпортали один одного вилами, хрупали по головах оглоблями за землю, за, межу, за вкрадений сніп (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 369). | ||
| + | 4. заст. Особа (звичайно унтер-офіцер), якій доручалось навчання новобранців у царській армії. | ||
| + | |||
| + | ===[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/49934-prjamec.html Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка]=== | ||
| + | Дя́дько, -ка, м. 1) Дядя. 2) Человѣкъ среднихъ лѣтъ. Изъ уваженія малороссіяне называютъ такъ всякаго старшаго себя лѣтами. Чуб. VII. 355.Не впадає москаля дядьком звати. Ном. № 850. 3) — соба́чий. Волкъ. Як собаки гавкають! Чи не пробірається до овець собачий дядько? О. 1861. V. 71. 4) дя́дька накла́сти. Перепутать основу во время снованія. А я слухаю, що вона балака, та й наклала дядька. Оксана в мене сьогодні снувала, так аж двох дядьків наклала. Одного ж я змотала, а другий зостався. За дядьків ткачі лають, як направляють полотно. Черниг. у.Ум. дя́дечко. Охріме дядечку! будь ласкав схаменись! Хата, 54. Що ж мені, дядечку, по тіх грошах? МВ. І. 107. | ||
| + | ===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]=== | ||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: дядько.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: дядько1.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: дядько2.jpg|x140px]] | ||
| + | |} | ||
| + | ==Цікаві факти== | ||
| + | ===[http://uk.wikipedia.org/wiki Матеріал з Вікіпедії]=== | ||
| + | Дя́дько — чоловік щодо дітей брата або сестри, а також щодо дітей брата і сестри своєї дружини = брат батька або матері, або чоловік тітки. В Київській Русі — вихователь, опікун, брат матері. | ||
| + | Стрийко — дядько по батькові, брат батька. | ||
| + | Вуйко — дядько по матері, брат матері. | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2017 року]] | ||
| + | |||
| + | |||
[[Категорія:Дя]] | [[Категорія:Дя]] | ||
Версія за 21:46, 23 листопада 2017
Дядько, -ка, м. 1) Дядя. 2) Человѣкъ среднихъ лѣтъ. Изъ уваженія малороссіяне называютъ такъ всякаго старшаго себя лѣтами. Чуб. VII. 355. Не впадає москаля дядьком звати. Ном. № 850. 3) — собачий. Волкъ. Як собаки гавкають! Чи не пробірається до овець собачий дядько? О. 1861. V. 71. 4) Дядька накласти. Перепутать основу во время снованія. А я слухаю, що вона балака, та й наклала дядька. Оксана в мене сьогодні снувала, так аж двох дядьків наклала. Одного ж я змотала, а другий зостався. За дядьків ткачі лають, як направляють полотно. Черниг. у. Ум. Дядечко. Охріме дядечку! будь ласкав схаменись! Хата, 54. Що ж мені, дядечку, по тіх грошах? МВ. І. 107.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ДЯ́ДЬКО, а, чол. 1. Брат батька або матері; чоловік тітки. — 3 усього роду зосталася я та рідний брат батьків — мій дядько(Панас Мирний, I, 1954, 71); Ігор чув від батьків, що там, у Тулі, працюють його рідні тітки й дядьки (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 26). 2. розм. Дорослий чоловік взагалі. Ходив на.. [досвітки] не рік, не два, Та вже й доходився, Що став ходить ще парубком Та й дядьком зробився (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 238); На алеї парку з'явився гладкий, вусатий дядько у фартусі, з мітлою в руках (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 6); // При звертанні до старшого за віком чоловіка. Враз у двір вскочило два хлопці й, важко відсапуючи, закричали разом: — Дядьку Замфіре, дядьку Замфіре! ваш виноград рубають (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 215). 3. розм. Селянин (перев. з відсталими поглядами). Мордований, обідраний скороминучими владами, отаманами і різними батьками, без гасу, без солі, без сірників, без взуття, в грубій полотняній одежі стояв той дядько на шляху історії і болючими очима дивився тільки на землю (Михайло Стельмах, II, 1962, 51); Залужанські дядьки, заможні і жадібні, шпортали один одного вилами, хрупали по головах оглоблями за землю, за, межу, за вкрадений сніп (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 369). 4. заст. Особа (звичайно унтер-офіцер), якій доручалось навчання новобранців у царській армії.
Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка
Дя́дько, -ка, м. 1) Дядя. 2) Человѣкъ среднихъ лѣтъ. Изъ уваженія малороссіяне называютъ такъ всякаго старшаго себя лѣтами. Чуб. VII. 355.Не впадає москаля дядьком звати. Ном. № 850. 3) — соба́чий. Волкъ. Як собаки гавкають! Чи не пробірається до овець собачий дядько? О. 1861. V. 71. 4) дя́дька накла́сти. Перепутать основу во время снованія. А я слухаю, що вона балака, та й наклала дядька. Оксана в мене сьогодні снувала, так аж двох дядьків наклала. Одного ж я змотала, а другий зостався. За дядьків ткачі лають, як направляють полотно. Черниг. у.Ум. дя́дечко. Охріме дядечку! будь ласкав схаменись! Хата, 54. Що ж мені, дядечку, по тіх грошах? МВ. І. 107.
УКРЛІТ.ORG_Cловник
Ілюстрації
|
|
|
Цікаві факти
Матеріал з Вікіпедії
Дя́дько — чоловік щодо дітей брата або сестри, а також щодо дітей брата і сестри своєї дружини = брат батька або матері, або чоловік тітки. В Київській Русі — вихователь, опікун, брат матері. Стрийко — дядько по батькові, брат батька. Вуйко — дядько по матері, брат матері.
