Відмінності між версіями «Христосати»

Версія за 20:58, 23 листопада 2017

Христосати, -саю, -єш, гл. Пѣть христо́санки. МУЕ. ІІІ. 58.

Христосати-це спів христосанок. Обряд взаємного цілування, який здійснюють, вітаючи один одного зі святом Воскресіння Христового. Христос — Христа/, ч. Засновник християнства, Син Божий, який заради спокути людських гріхів прийняв смерть на хресті, потім воскрес і знісся на небеса. || Про ікону, зображення Ісуса. •• Христа/ ра/ди ; Ра/ди [само/го] Христа/ а) слова, з якими просять…Спеціальна релігійна пісня яку співають на Великдень.

ХРИСТОСАТИСЯ, аюся, аєшся, недок. Те саме, що христосуватися. Чоловіки й молодиці христосались, обнімались та цілувались (Нечуй-Левицький, III, 1956, 104); А в селі тепер? — дівчата гуляють, співають; підходять хлопці, домагаються христосатись… (Панас Мирний, III, 1954, 82); — Серце у вас, Никодиме, кам’яне. — Ти спалив мою хату, а я повинен христосатись із тобою, так? А не діждеш! (Микола Зарудний, На білому світі, 1967, 241).

Магічно-обрядові ритуали колядування, щедрування та посівання з давніх часів супроводжувались обрядовими піснями зимового циклу, що відомі багатьом народам Європи. Українські науковці до зимового календарного циклу відносять такі словесні жанри: колядки, щедрівки, посівальні та водохресні пісні. Історія Спроби давніх слов’ян впливати на сили природи сприяли виникненню магічних формул, у яких праслов’яни звер- тались до сонця, води, вогню з проханням допомоги у щоденній роботі й ці магічні формули лягли в основу календарно-обрядової лірики. Поступово ці формули пере- творились у величальні пісні, що супроводжували всі свята календарного циклу й от- римали назву календарно-обрядові пісні. Деякі з них загубивши елемент культовий, магічний, перейшли в гру і забаву, але інші, зокрема обрядові пісні зимового кален- дарного циклу, зберігають своє давнє призначення. Найбільш розповсюдженими формами зимової календарно-обрядової пісенності українців є колядки та щедрівки. Між цими піснями існує різниця, яка, крім дати виконання (колядки виконувались на Різдво Христове, а щедрівки в Щедрий вечір), полягає ще й у тому, що щедрівки меншою мірою зазнали впливу церковної ідеології і більш цілісно зберегли дохристиянські риси. Нагадаємо, що з прийняттям христи- янства в Київській Русі виникли несприятливі умови для функціонування язичниць- ких колядок і щедрівок, зокрема до ХVІІІ століття, у церквах під час богослужби співали світських колядок, але коли релігійний центр перенесли з Києва до Москви, Синод заборонив виконувати їх, оскільки в Росії подібних пісень не знали. Втім, ця заборона в Україні не виконувалась, тому московська патріархія змушена була видати спеціальний дозвіл колядувати лише з Богословника, в якому пропонувалися тексти виключно релігійного змісту. В Україні ці коляди вперше видані в 1790 р. в «Богогласнику» й тексти цих коляд майже повністю відповідали Біблії, оскільки чимало таких текстів створили вихованці Києво-Могилянської академії (ХVІІ-ХVІІІ ст.), а на західноукраїнських землях – ченці Почаївської лаври (ХVІІІ ст.). Основни- ми мотивами цих творів є народження Ісуса Христа, який прийшов на землю, щоб врятувати людство від гріха та смерті. Ці «штучні пісні на теми Христового різдва та пов’язаних з ними подій, створені книжниками, церковниками й виконувані в церкві, а то й попід хатами, мали назву «коляди»» [1, с. 13], а на Західній Україні їх на- зивали «христосанки» [4, с. 72]. Цих пісень грецький устав церковний не знає; в церкві православній в Росії вони не існують, а введені почасти в богослужіння, вони являються тільки в церкві греко-католицькій, тобто церковні коляди відомі лише на території Західної України. Призначенням цих коляд була заміна «язичницько- бісівських», тобто світських колядок, але заміни не відбулося, а замість неї сталося тісне поєднання двох видів обрядової пісенності. Отже, сьогодні христосанка є концептом української культури, підґрунтям для виникнення якого стало впровадження християнства, тому визначаємо цей кон- цепт залежно від ролі в структурі свідомості як теологему; з позиції суб’єкта концептуалізації він є етноконцептом; на підставі параметра об’єкта концептуалізації – культурним; за якістю інформації – поняттєво-логічним. Аналіз історичного шару культурної складової концепту Христосанка дав змогу виявити його смислові еле- менти: «пісня», «церква», «Ісус Христос», «Богогласник». На лексичному рівні тео- логема репрезентована відповідною лексемою – христосанка.

Силка:Плотникова Н.В. Христосанка: приядерный концепт микроконцептосферы Cвятки // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вер- надского. Серия «Филология. Социальные коммуникации» – 2012. – Т.25 (64). – № 1. Часть 1. С. 384-389. {{subst:Шаблон:Словник Грінченка і сучасність|підрозділ=Інститут мистецтв}}