Відмінності між версіями «Обворожувати»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Рядок 6: | Рядок 6: | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:1424966003 sverestestvenoe.jpg]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:1424966003 sverestestvenoe.jpg]] | ||
− | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Magiya.jpg]] |
− | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Koldovstvo-640x400.jpg]] |
− | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Molfar.jpg]] |
|} | |} | ||
==Медіа== | ==Медіа== | ||
− | + | {{#ev:youtube.com/watch?v=dSJEUhjeAuo}} | |
==Див. також== | ==Див. також== | ||
Версія за 21:20, 23 листопада 2017
ОБВОРО́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБВОРОЖИ́ТИ, рожу́, ро́жиш, док., перех. Те саме, що зачаро́вувати. Він розумною та поважною розмовою обвороже [обворожить] молодого пана (Мирний, III, 1954, 283); Юних літ казки обворожили І навіки серце освіжили (Криж., Срібне весілля, 1957, 33).
Зміст
Сучасні словники
Обворожувати, жую, єш, сов. в. обворожи́ти, жу́, жиш, гл. Обвораживать, обворожить, околдовать, очаровывать, очаровать. Обворожував людей і бувало так, що занапастить чоловіка на ввесь вік. Грин. І. 42. Але часом, кажуть, неначе хто чоловіка обійде або обворожить. Левиц. Пов. 26.
Ілюстрації
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
Медіа
В теге EmbedVideo отуствует обязательный параметр.
Див. також
Джерела та література
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 475.