Відмінності між версіями «Обворожувати»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
Рядок 6: Рядок 6:
 
|- valign="top"
 
|- valign="top"
 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:1424966003 sverestestvenoe.jpg]]
 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:1424966003 sverestestvenoe.jpg]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
+
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Magiya.jpg]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]  
+
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Koldovstvo-640x400.jpg]]  
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
+
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Molfar.jpg]]
 
|}
 
|}
  
 
==Медіа==
 
==Медіа==
 
+
{{#ev:youtube.com/watch?v=dSJEUhjeAuo}}
 
==Див. також==
 
==Див. також==
  

Версія за 21:20, 23 листопада 2017

ОБВОРО́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБВОРОЖИ́ТИ, рожу́, ро́жиш, док., перех. Те саме, що зачаро́вувати. Він розумною та поважною розмовою обвороже [обворожить] молодого пана (Мирний, III, 1954, 283); Юних літ казки обворожили І навіки серце освіжили (Криж., Срібне весілля, 1957, 33).

Сучасні словники

Обворожувати, жую, єш, сов. в. обворожи́ти, жу́, жиш, гл. Обвораживать, обворожить, околдовать, очаровывать, очаровать. Обворожував людей і бувало так, що занапастить чоловіка на ввесь вік. Грин. І. 42. Але часом, кажуть, неначе хто чоловіка обійде або обворожить. Левиц. Пов. 26.

Ілюстрації

1424966003 sverestestvenoe.jpg Magiya.jpg Koldovstvo-640x400.jpg Molfar.jpg

Медіа

В теге EmbedVideo отуствует обязательный параметр.

Див. також

Джерела та література

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 475.

Зовнішні посилання

Словник Ukrlit.org