Відмінності між версіями «СШ № 89 (Печерський район)»
| Рядок 3: | Рядок 3: | ||
=Завуч школи= | =Завуч школи= | ||
=Візитка школи= | =Візитка школи= | ||
| + | ''ІСТОРІЯ ШКОЛИ 1938-2002 РР.'' | ||
| + | [[Файл:Історія002.jpg|міні]]1 вересня 1938 року для багатьох хлопців з маленьких околишніх будиночків гостинно відчинилися двері щойно збудованої школи. | ||
| + | |||
| + | Це була невелика триповерхова будівля, у якій було 10 класних кімнат. | ||
| + | [[Файл:Історія004.jpg|міні]] | ||
| + | |||
| + | Ось як описує своє навчання колишній учень школи Геннадій Іларіонович Соловей: | ||
| + | [[Файл:Історія003.jpg|міні]] | ||
| + | |||
| + | «У 1938 році школа була здана будівельниками, і з 1 вересня у ній розпочалися заняття. До цього я навчався у школі №109, а ще раніше у школі №75. Після закінчення 6-го класу я був переведений до школи №89. Наш 7-й клас був у школі один, і ми були найстарші. | ||
| + | [[Файл:Історія009.jpg|міні]] | ||
| + | |||
| + | Як усі діти тих років, ми були дуже комунікабельними і часто між собою обговорювали міжнародну ситуацію, події в Німеччині й інші питання. Запам’яталася мені також пароплавна екскурсія у м. Канів до могили Т.Г. Шевченка у вересні 1938 року. Ще ми брали участь у великих воєнізованих іграх для усіх шкіл, які організовував і проводив райком комсомолу Печерського району. У цій школі я у 1939 році вступив до комсомолу. Директором школи на той час був Охріменко (ім’я та по батькові я, на жаль, забув), а класним керівником – учитель російської мови та літератури Біна Мойсеївна (прізвище, на жаль, теж не пам’ятаю)». | ||
| + | [[Файл:Історія008.jpg|міні]] | ||
| + | |||
| + | Під час Великої Вітчизняної війни, після звільнення м. Києва від фашистських загарбників, у школі був розташований військовий шпиталь. З 1945 року школа стала жіночою. Після війни дівчата прийшли в порожню школу, де до 1954 року не було жодного стільця. Вже пізніше завезли декілька парт. Однак ще певний час уроки велися так, що сиділи тільки учні (в учителя не було ні стола, ні стільця). Класний журнал лежав на підвіконні. А шкільним дзвоником служив удар у невеликий старенький дзвіночок. У 1954 році школа злилася з чоловічою «гвардійською» школою №134. Але випускниці 1953 року завжди залишаться в пам’яті вчителів підтягнутими, акуратними, дисциплінованими. | ||
| + | |||
| + | З 1938 року по 1941 рік директором школи був Охріменко (на жаль імені та по батькові ми не знаємо). З 1945 року по 1958 рік школу очолювала Дейкіна Варвара Григорівна; з 1959 року по 1961 рік – Шевченко Галина Михайлівна; з 1961 року по 1974 рік – Гнатенко Іван Семенович; з 1974 року по 1993 рік – Аврамчук Катерина Федорівна, а з 1993 року школу очолює Саратова Олена Григорівна. | ||
| + | Школа пишається учителями, які пройшли стежками війни, а потім натхненно трудилися в ній. Це повний кавалер 3-х Орденів Слави, учасник оборони Києва Рибалко Василь Матвійович, кавалер ордена «Знак пошани» Роганова Надія Павлівна. | ||
| + | З часу існування школи двоє вчителів, які віддали роботі з дітьми більше 35 років, отримали найвищу нагороду: Звання «Заслужений учитель України», а саме: Лугова Тамара Іванівна – вчитель початкових класів та Ковтун Лілія Василівна – вчитель фізичної культури. | ||
| + | |||
= Сайт школи= | = Сайт школи= | ||
[http://school89.kiev.ua/about_school/історія-школи/school_history/ СШ №89] | [http://school89.kiev.ua/about_school/історія-школи/school_history/ СШ №89] | ||
Версія за 19:35, 23 листопада 2017
Директор школи
Завуч школи
Візитка школи
ІСТОРІЯ ШКОЛИ 1938-2002 РР.
Це була невелика триповерхова будівля, у якій було 10 класних кімнат.
Ось як описує своє навчання колишній учень школи Геннадій Іларіонович Соловей:
«У 1938 році школа була здана будівельниками, і з 1 вересня у ній розпочалися заняття. До цього я навчався у школі №109, а ще раніше у школі №75. Після закінчення 6-го класу я був переведений до школи №89. Наш 7-й клас був у школі один, і ми були найстарші.
Як усі діти тих років, ми були дуже комунікабельними і часто між собою обговорювали міжнародну ситуацію, події в Німеччині й інші питання. Запам’яталася мені також пароплавна екскурсія у м. Канів до могили Т.Г. Шевченка у вересні 1938 року. Ще ми брали участь у великих воєнізованих іграх для усіх шкіл, які організовував і проводив райком комсомолу Печерського району. У цій школі я у 1939 році вступив до комсомолу. Директором школи на той час був Охріменко (ім’я та по батькові я, на жаль, забув), а класним керівником – учитель російської мови та літератури Біна Мойсеївна (прізвище, на жаль, теж не пам’ятаю)».
Під час Великої Вітчизняної війни, після звільнення м. Києва від фашистських загарбників, у школі був розташований військовий шпиталь. З 1945 року школа стала жіночою. Після війни дівчата прийшли в порожню школу, де до 1954 року не було жодного стільця. Вже пізніше завезли декілька парт. Однак ще певний час уроки велися так, що сиділи тільки учні (в учителя не було ні стола, ні стільця). Класний журнал лежав на підвіконні. А шкільним дзвоником служив удар у невеликий старенький дзвіночок. У 1954 році школа злилася з чоловічою «гвардійською» школою №134. Але випускниці 1953 року завжди залишаться в пам’яті вчителів підтягнутими, акуратними, дисциплінованими.
З 1938 року по 1941 рік директором школи був Охріменко (на жаль імені та по батькові ми не знаємо). З 1945 року по 1958 рік школу очолювала Дейкіна Варвара Григорівна; з 1959 року по 1961 рік – Шевченко Галина Михайлівна; з 1961 року по 1974 рік – Гнатенко Іван Семенович; з 1974 року по 1993 рік – Аврамчук Катерина Федорівна, а з 1993 року школу очолює Саратова Олена Григорівна. Школа пишається учителями, які пройшли стежками війни, а потім натхненно трудилися в ній. Це повний кавалер 3-х Орденів Слави, учасник оборони Києва Рибалко Василь Матвійович, кавалер ордена «Знак пошани» Роганова Надія Павлівна. З часу існування школи двоє вчителів, які віддали роботі з дітьми більше 35 років, отримали найвищу нагороду: Звання «Заслужений учитель України», а саме: Лугова Тамара Іванівна – вчитель початкових класів та Ковтун Лілія Василівна – вчитель фізичної культури.
