Відмінності між версіями «Обговорення користувача:Kismirnova.im17»

Версія за 19:05, 23 листопада 2017

КРИШТАЛЬ

Кришталь це особливим чином приготоване скло, і природний мінерал, званий зазвичай гірським кришталем. Гірський кришталь досить дорогий, а ось кришталеве скло цілком доступне, при цьому не поступаючись природному кришталю в його естетичних якостях.

Основна відмінність скла кришталевого від звичайного полягає у підвищеному вмісті (24% за світовим стандартом) оксиду свинцю (PbO) - називається такий кришталь свинцевим. Якщо оксид свинцю замінений оксидом барію (BaO), то кришталь в цьому випадку називається барієвим. Виготовляється також кришталь богемський - кришталь без вмісту свинцю (те ж саме що і калієво-кальцієве скло).

Для кришталю характерна так звана алмазне огранювання , оскільки кришталь є більш м'яким матеріалом в порівнянні із звичайним склом. Також кришталь прийнято прикрашати гравіюванням, тонуванням, травленням (сатинуванням).

Кольоровий кришталь виходить за допомогою додавання у скло різних речовин: кадмію, кремнію, кобальту, окису міді, оксидів марганцю, заліза, хрому, марганцю. Таким чином можна отримати червоний, рожевий, синій, зелений, фіолетовий, жовтий та інші кольори кришталю.

Декорують кришталь золоченням. Наприклад, дана техніка міжскляного золочення популярна в Богемії: тонка золота фольга поміщається між шарами скла. Крім того, поверхня скла може бути розписана окисом золота - така технологія набагато дешевша.

Травлення кришталю (сатинування) виконується аналогічно травленню звичайного скла - за допомогою застосування пасти і розчинів на основі плавикової кислоти. Травлення може бути суцільним або ж художнім - при використанні шаблонів.

Кришталь може бути також матуваний за допомогою піскоструминної обробки. Отримувана матова поверхня при цьому більш шорстка на дотик, ніж при травленні.

Застосування кришталю в побуті надзвичайно поширене. Посуд із кришталю, кришталеві елементи інтер'єру, вази, статуетки, сувеніри, світильники і люстри - ось основні сфери застосування кришталю. Кришталь люблять за неперевершений блиск граней, неповторну гру світла, але для збереження цих чудових якостей за кришталем необхідно правильно доглядати.

Кришталь при наявності не надто сильних забруднень допускається мити за допомогою звичайних побутових засобів для миття посуду , що не містять великих гранул. Протирати вироби з кришталю слід м'якою ганчіркою без ворсу.

Не можна мити кришталь гарячою водою , від цього кришталь каламутніє. Наліт від квітів на внутрішніх поверхнях ваз з кришталю рекомендується видаляти за допомогою розчину з оцту та солі.

Якщо вироби з кришталю сполоснути водою з додаванням оцту, а потім протерти шматочком оксамитової або вельветової тканини, то кришталь набуде блиску .

Кришталь не слід сушити , замість цього відразу після миття кришталь слід насухо витерти лляним рушником або серветками.

Грамотний догляд продовжить життя кришталевим виробам і дозволить довгий час насолоджуватися грою світла на тонких гранях, ніжним дзвоном, прозорістю та чистотою.

Парасоля

Парасо́ля — пристрій, призначений для захисту від опадів (дощу чи снігу) або від сонячних променів. Слово «парасоль» походить через посередництво пол. parasol від фр. parasol («сонячна парасоля»), яке в свою чергу, запозичене з італ. parasole — утвореного від слів parare («захищати») + sole («сонце»)

Зрідка уживане слово «зонтик» («парасоля», «козирок»), «зонт» через російське посередництво походить від нід. zonnedek («сонячна парасолька»); первісною формою є «зонтик», потім внаслідок сприйняття його як зменшеної форми з'явилася і «повна» форма «зонт».

Конструкція Парасоля складається зазвичай з синтетичного водонепроникного матеріалу (нейлон, поліамід), натягнутого на каркас з металевих дротів, який зміцнюється на стержні (ручка парасольки), призначеному для утримування парасольки над головою.

Для зручності ручка парасолі загнута на кінці у вигляді гачка або має на кінці набалдашник, який може мати різні форми.

Історія Китай. Парасоля існувала ще в XI столітті до н. е. Саме цей час вважається часом винаходу парасольки. Батьківщиною парасолі вважають Китай або Єгипет. У обох названих країнах парасоля вважалася символом влади, тільки фараони або імператори і наближені царствених осіб могли користуватися парасольками. Парасолі були 1,5 метра заввишки і важили 2 кг

Індія. Символом багатства і влади парасоля вважалася і в Індії. Чим знатнішою була людина, тим більше її свита мала право носити за ним парасольок. Володар мав 13 парасольок, що символізували сонце і розташовані навколо нього 12 знаків зодіаку.

У Тибеті білі або жовті парасолі вважаються символами духовної величі, тоді як світській владі більше відповідають парасолі з павиного пір'я. Потім зі сходу парасолі перекочували в Стародавню Грецію, потім — в Рим, де ними користувалися жінки.

У Західній Європі парасоля з'явилася у Франції в XVII столітті і називався «парасоль». У французької сонячної парасолі верх робився з вощеного полотна, а ручка була кістяною. Спочатку парасоля служила для захисту від сонця. Як укриття від дощу парасоля вперше застосувала англійка Джонас Хенвей в 1750 році.

У 1969 році Бред Філіпс отримав патент США на складану парасолю, яку компанія Totes почала продавати в США в 1970 році.