Відмінності між версіями «Солоний»
Рядок 60: | Рядок 60: | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: солоний.ipg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: солоний.ipg|x140px]] | ||
− | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: солоний2.igp|x140px]] |
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Прямець2.png|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Прямець2.png|x140px]] | ||
|} | |} |
Версія за 18:41, 23 листопада 2017
Солоний, -а, -е. Соленый. Сахару хоч повен віз, а віз усе солоний. Ном. № 328.
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
СОЛО́НИЙ, а, е. 1. Який містить у собі сіль (про водойми). І падають сніги рожевих птиць На море запахуще і солоне (Максим Рильський, II, 1960, 129); Солоні озера щодо кількості і величини площі займають перше місце серед озер (Курс загальної геології, 1947, 12); // Який містить у собі сіль і має характерний смак, що його надає сіль (про воду в таких водоймах, бризки і т. ін.). Вода в стічних озерах прісна, а в безстічних солона(Фізична географія, 7, 1957, 53); Високі хвилі з ревом розбивались об каміння, стіна солоних бризок здіймалась угору (Олесь Донченко, III, 1956, 342); Пливу до берега в знесиллі. — Далеке світиться вікно. — Такі гіркі й солоні хвилі... (Володимир Сосюра, I, 1957, 307); // Покритий сіллю такої води. Джузеппе втягає в себе той запах, облизує губи, вічно солоні, виносить на берег відерце фарби і зараз починає співати (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 414); // Просякнутий сіллю (про повітря, вітер). Де б'я не жив, та повсюди шумить Чорного моря шовкова блакить, Пахнуть солоні вітри на світанні, Степу гарячого трави духмяні(Терень Масенко, Як пахне земля, 1958, 36); Я стояв над морем і з насолодою дихав свіжим морським ..солоним повітрям (Микола Трублаїні, III, 1956, 183). 2. Який має смак солі, містить у собі сіль (пре сльози, кров, піт). Стоять чумаки.. круг копаючого, похиливши сумно голови.. Солона сльоза не в одного зависла на довгих вусах... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 182); Він розумів, що вмирав: недурно вже кілька разів раптом, без кашлю й болю, виповнювався його рот солоною кров'ю (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 12); Боком пригинався [Дмитро] і вперто йшов уперед. Чув, як солоний піт щипав спину (Михайло Стельмах, II, 1962, 383); // Вкритий потом. У плечі солоні уївся станкач. Коней останніх покинули вчора (Олесь Гончар, IV, 1960, 14); Пітними солоними устами припадає [Данило] до зжатого поля(Михайло Стельмах, II, 1962, 68). ♦ Як солоного зайця [ганяти] див. заєць. 3. Приправлений сіллю, із характерним смаком, що його надає сіль (про їжу). Прийом у Річинських був дійсно аристократичний, з шампанським та солоним мигдалем (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 52); // Який достатньо або надмірно посолений. Варили [страву] з просяного борошна на воді без солі, бо їли його з солоним сиром (Олекса Стороженко, I, 1957, 266); Вона почала куштувати кашу. — І трохи не солона! А куштувала, кажеш? — гримнула вона на Килину (Панас Мирний, III, 1954, 355); // у знач. ім. солоне, ного, сер. Їжа, приправлена сіллю; смак солі. Завтра буде інше лікарство [інші ліки] і можна буде їсти кисле і солоне (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 443); Новонароджені діти добре розпізнають солодке, гірке, кисле і солоне (Шкільна гігієна, 1954, 59). 4. Пригот. про запас із сіллю, в розчині солі. Вже і обідати у неї поспіло: борщик з живою рибкою,.. каша пшоняна до олії, солона тараня з пшеничними галушечками та вареники з сім'яною макухою (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 54); Поки Оля поралась,.. а Романова мати готувала перекусити їм — холодна картопля «в мундирах» лишилась від вечері, солоні огірки, — .. Роман уже й вернувсь (Андрій Головко, II, 1957, 598); // у знач. ім. солоне, ного, сер. Засолені про запас продукти. 5. перен., розм. Виразний, дотепний, але грубий; непристойний. Регоче гурт, кидає солоні дотепи, насмішки (Михайло Чабанівський, Балканська весна, 1960, 337); Можна повторювати його [ім'я] безліч раз думкою, пошепки і вголос, тільки б ніхто не почув, бо одразу ж почнуться двозначні розмови, розпитування, солоні жарти (Леонід Первомайський, Опов.., 1970, 124). ♦ Солоне слово див. слово. 6. перен., розм. Дуже тяжкий. Солоне життя; Солона робота; // Зароблений тяжкою працею. Вона мусить так тяжко працювати на шматок хліба, той гіркий та солоний шматок (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 97). ♦ Сьорбнути солоного — зазнати тяжкої праці, горя, нужди, злиднів і т. ін. — Мені, товаришу майор, рано довелося сьорбнути солоного (Яків Баш, На.. дорозі, 1967, 153). Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 451.
Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка
Солоний, -а, -е. Соленый. Сахару хоч повен віз, а віз усе солоний.Ном. № 328.
УКРЛІТ.ORG_Cловник
СОЛО́НИЙ, а, е. 1. Який містить у собі сіль (про водойми). І падають сніги рожевих птиць На море запахуще і солоне(Рильський, II, 1960, 129); Солоні озера щодо кількості і величини площі займають перше місце серед озер (Курс заг. геол., 1947, 12); // Який містить у собі сіль і має характерний смак, що його надає сіль (про воду в таких водоймах, бризки і т. ін.). Вода в стічних озерах прісна, а в безстічних — солона (Фіз. геогр., 7, 1957, 53); Високі хвилі з ревом розбивались об каміння, стіна солоних бризок здіймалась угору (Донч., III, 1956, 342); Пливу до берега в знесиллі. — Далеке світиться вікно. — Такі гіркі й солоні хвилі… (Сос., І, 1957, 307); // Покритий сіллю такої води. Джузеппе втягає в себе той запах, облизує губи, вічно солоні, виносить на берег відерце фарби і зараз починає співати (Коцюб., II, 1955, 414); // Просякнутий сіллю (про повітря, вітер). Де б я не жив, та повсюди шумить Чорного моря шовкова блакить, Пахнуть солоні вітри на світанні, Степу гарячого трави духмяні (Мас., Як пахне земля, 1958, 36); Я стояв над морем і з насолодою дихав свіжим морським ..солоним повітрям(Трубл., III, 1956, 183). 2. Який має смак солі, містить у собі сіль (про сльози, кров, піт). Стоять чумаки.. круг конаючого, похиливши сумно голови.. Солона сльоза не в одного зависла на довгих вусах… (Коцюб., І, 1955, 182); Він розумів, що вмирає: недурно вже кілька разів раптом, без кашлю й болю, виповнювався його рот солоною кров’ю (Тулуб, В степу.., 1964, 12); Боком пригинався [Дмитро] і вперто йшов уперед. Чув, як солоний піт щипав спину (Стельмах, II, 1962, 383); // Вкритий потом. У плечі солоні уївся станкач. Коней останніх покинули вчора (Гончар, IV, 1960, 14); Пітними солоними устами припадає [Данило] до зжатого поля (Стельмах, II, 1962, 68). ◊ Як соло́ного за́йця [ганя́ти] див. за́єць. 3. Приправлений сіллю, із характерним смаком, що його надає сіль (про їжу). Прийом у Річинських був дійсно аристократичний, з шампанським та солоним мигдалем (Вільде, Сестри.., 1958, 52); // Який достатньо або надмірно посолений. Варили [страву] з просяного борошна на воді без солі, бо їли його з солоним сиром (Стор., І, 1957, 266); Вона почала куштувати кашу. — І трохи не солона! А куштувала, кажеш? — гримнула вона на Килину (Мирний, III, 1954, 355); // у знач. ім. соло́не, ного,с. Їжа, приправлена сіллю; смак солі. Завтра буде інше лікарство [інші ліки] і можна буде їсти кисле і солоне (Коцюб., III, 1956, 443); Новонароджені діти добре розпізнають солодке, гірке, кисле і солоне(Шк. гігієна, 1954, 59). 4. Пригот. про запас із сіллю, в розчині солі. Вже і обідати у неї поспіло: борщик з живою рибкою,.. каша пшоняна до олії, солона тараня з пшеничними галушечками та вареники з сім’яною макухою(Кв.-Осн., II, 1956, 54); Поки Оля поралась,.. а Романова мати готувала перекусити їм — холодна картопля «в мундирах» лишилась від вечері, солоні огірки, — .. Роман уже й вернувсь (Головко, II, 1957, 598); // у знач. ім. соло́не, ного, с. Засолені про запас продукти. 5. перен., розм. Виразний, дотепний, але грубий; непристойний. Регоче гурт, кидає солоні дотепи, насмішки (Чаб., Балкан. весна, 1960, 337); Можна повторювати його [ім’я] безліч раз думкою, пошепки і вголос, тільки б ніхто не почув, бо одразу ж почнуться двозначні розмови, розпитування, солоні жарти (Перв., Опов.., 1970, 124). ◊ Соло́не сло́во див. сло́во. 6. перен., розм. Дуже тяжкий. Солоне життя; Солона робота; // Зароблений тяжкою працею. Вона мусить так тяжко працювати на шматок хліба, той гіркий та солоний шматок (Коцюб., І, 1955, 97). ◊ Сьорбну́ти соло́ного — зазнати тяжкої праці, горя, нужди, злиднів і т. ін. — Мені, товаришу майор, рано довелося сьорбнути солоного (Баш, На.. дорозі, 1967, 153). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 451. Солоний, а, е. Соленый. Сахару хоч повен віз, а віз усе солоний. Ном. № 328. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 167.
Іноземні словники
Словари и энциклопедии на Академике
солоний -а, -е. 1) Який містить сіль (про водойми). || Який містить сіль і має характерний смак, що його надає сіль (про водув таких водоймах, бризки і т. ін.). || Покритий сіллю такої води. || Просякнутий сіллю (про повітря, вітер). 2) Який має смак солі, містить сіль (про сльози, кров, піт). || Вкритий потом. 3) Приправлений сіллю, із характерним смаком, що його надає сіль (про їжу). || Який достатньо або надмірнопосолений. || у знач. ім. соло́не, -ного, с. Їжа, приправлена сіллю; смак солі. 4) Пригот. про запас із сіллю, в розчині солі. || у знач. ім. соло́не, -ного, с. Засолені про запас продукти. 5) перен., розм. Виразний, дотепний, але грубий; непристойний. Солоне слово. 6) перен., розм. Дуже тяжкий. Солоне життя. Солона робота. || Зароблений тяжкою працею. •• Сьорбну́ти соло́ного — зазнати тяжкої праці, горя, нужди, злиднів тощо.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
Ілюстрації
x140px | x140px |