Відмінності між версіями «Соненько»
| Рядок 13: | Рядок 13: | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:PH15181_2.jpg|x140px]] |
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:21-871.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:260px-BIEDRONA.jpg|x140px]] | ||
|} | |} | ||
==Медіа== | ==Медіа== | ||
Версія за 10:57, 23 листопада 2017
Соненько, -ка, с. 1) Зм. від сонце.
Зміст
Словник Української мови
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
1. Центральне небесне світило сонячної «системи, що має форму гігантської розжареної кулі, яка випромінює світло й тепло. Термоядерні реакції, які відбуваються в надрах Сонця, супроводжуються виділенням великої кількості нейтрино (Знання та праця, 7, 1965, 11); Сонце виглянуло з-за діброви, неначе висунуло золоте чоло з пучком золотих кучерів навкруги (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 89); Зажурився Тарас Григорович, і на сторінках його крихітної книжечки з'явилися сумні рядки про те, що не гріє сонце на чужині (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 156); * У порівняннях. Її осліплює яскраве сяйво великої, мов сонце, люстри (Михайло Стельмах, I, 1962, 296).
2. Відбиття, відображення чим-небудь або у чомусь цього небесного світила. Вода в широкому Дніпрі, Де плавають сонця, В старій криниці, У відрі, В баклазі у бійця (Платон Воронько, Мирний неспокій, 1960, 56);
3. Світло й тепло, що випромінюються цим світилом. Опришок постояв хвилинку, весь у сонці, потім злегка труну в [натиснув] ногою величенький камінь (Гнат Хоткевич, II, 1966, 204); Сонця було там [надворі] так багато, що йому бракувало місця (Юрій Смолич, II, 1958, 7); Хай думав полковник, що прислали йому служаку, просолілого від тихоокеанських солоних вітрів, пров'яленого всіма прикордонними сонцями (Павло Загребельний, Шепіт, 1966, 267);
4. Гімнастична вправа на турніку. Він хапається за перекладину й на витягнутих руках робить своїм тілом коло — сонце, як називається це спортивною мовою
Ілюстрації
|
|
|
Медіа
YouTube відео, звуки, музика, тощо. (див. Довідка:YouTube, Довідка:Завантаження та розміщення файлів)
Див. також
(Посилання на сторінки цієї Вікі)
Див. Довідка:Стиль
Джерела та література
Див. Довідка:Стиль
Зовнішні посилання
Див. Довідка:Посилання
