Відмінності між версіями «Смеречина»
(Створена сторінка: '''Смеречина, -ни, '''''ж. ''1) Одно дерево евреи. пихты. Гол. II. 154. 2) Пихтовый лѣсъ. Угор. [[Категор...) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Смеречина, -ни, '''''ж. ''1) Одно дерево евреи. пихты. Гол. II. 154. 2) Пихтовый лѣсъ. Угор. | '''Смеречина, -ни, '''''ж. ''1) Одно дерево евреи. пихты. Гол. II. 154. 2) Пихтовый лѣсъ. Угор. | ||
[[Категорія:См]] | [[Категорія:См]] | ||
| + | СМЕРЕ́ЧИНА, и, жін. Смерекове дерево; смерека. Де-де несміло виростає нужденна смеречина або ще нужденніший яловець (Іван Франко, VI, 1951, 7); Втроє вища смеречини здибилась нова, в небо вгвинчена пружина — вишка бурова (Микола Рудь, Дон. зорі, 1958, 67); * У порівняннях. Вірив я в те, що треба кожному, наче тій смеречині, що в густому лісі зросла, скільки сили стає пробиватися до сонця (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 17); | ||
| + | // збірн. Смерекові зарослі, смерековий ліс. Один гектар стиглої смеречини затримує щороку 37 відсотків усіх опадів, а один гектар бучини — більше 25 (Літературна Україна, 13.IX 1968, 4); | ||
| + | // Смерекова палиця. — Клейго-о-ов! — кричав [гуцул] звідти і пускав смеречину. І летіла вона, дзвенячи, як струна нап'ята, просікаючи корчі по дорозі (Гнат Хоткевич, II, 1966, 315). | ||
Версія за 21:35, 22 листопада 2017
Смеречина, -ни, ж. 1) Одно дерево евреи. пихты. Гол. II. 154. 2) Пихтовый лѣсъ. Угор. СМЕРЕ́ЧИНА, и, жін. Смерекове дерево; смерека. Де-де несміло виростає нужденна смеречина або ще нужденніший яловець (Іван Франко, VI, 1951, 7); Втроє вища смеречини здибилась нова, в небо вгвинчена пружина — вишка бурова (Микола Рудь, Дон. зорі, 1958, 67); * У порівняннях. Вірив я в те, що треба кожному, наче тій смеречині, що в густому лісі зросла, скільки сили стає пробиватися до сонця (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 17); // збірн. Смерекові зарослі, смерековий ліс. Один гектар стиглої смеречини затримує щороку 37 відсотків усіх опадів, а один гектар бучини — більше 25 (Літературна Україна, 13.IX 1968, 4); // Смерекова палиця. — Клейго-о-ов! — кричав [гуцул] звідти і пускав смеречину. І летіла вона, дзвенячи, як струна нап'ята, просікаючи корчі по дорозі (Гнат Хоткевич, II, 1966, 315).
