Відмінності між версіями «Камінець»
| Рядок 4: | Рядок 4: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
[http://sum.in.ua/s/kaminecj '''КАМІНЕ́ЦЬ''' ] , ''нця, чол.'' | [http://sum.in.ua/s/kaminecj '''КАМІНЕ́ЦЬ''' ] , ''нця, чол.'' | ||
| − | |||
<br /> | <br /> | ||
| + | '''1.''' ''Зменш.-пестл.'' '''до камінь''' . <br /> | ||
| + | ''— Пісок, глина, невеличкі камінці зривались з-під його ніг і котилися додолу (Панас Мирний, I, 1954, 250); <br /> | ||
| + | — ''Можна кинути камінець у воду, і тоді тремтячі круги розбіжаться навколо (Олесь Донченко, VI, 1957, 12); <br />'' | ||
| + | — ''Я пошукав у кишенях і знайшов запальничку. Вона довго не слухалась: камінець, мабуть, стерся (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 228); <br />'' | ||
| + | — ''В деяких черепашках знаходять дорогоцінні камінці — перлини (Фізична географія, 5, 1956, 59);'' | ||
| + | * '''У порівняннях.''' ''Очі блищали, як дорогі камінці, вправлені в слонову кість (Нечуй-Левицький, II, 1956, 128).'' | ||
| + | |||
♦ '''[Кидати (кинути)] камінці (камінець) у''' чийсь '''город''' — зачіпати кого-небудь словами, натяками. <br /> | ♦ '''[Кидати (кинути)] камінці (камінець) у''' чийсь '''город''' — зачіпати кого-небудь словами, натяками. <br /> | ||
''— У чий це ти город кидаєш камінці?.. (Олександр Корнійчук, II, 1955, 286);<br /> | ''— У чий це ти город кидаєш камінці?.. (Олександр Корнійчук, II, 1955, 286);<br /> | ||
— ''Старенька лукаво підморгнула на молоду внучку хазяйки, що самр тихо балакала з юнаком. Дівчина відчула цей кивок, бистро глянула на стареньку і, нітрохи не змішавшися, голосно промовила: — Це вже в мій город камінець! (Гнат Хоткевич, I, 1966, 63).'' | — ''Старенька лукаво підморгнула на молоду внучку хазяйки, що самр тихо балакала з юнаком. Дівчина відчула цей кивок, бистро глянула на стареньку і, нітрохи не змішавшися, голосно промовила: — Це вже в мій город камінець! (Гнат Хоткевич, I, 1966, 63).'' | ||
<br /> | <br /> | ||
| − | 2. розм. Кісточка (кісточкових плодів). ''Сливу з'їв, а камінець кинув (Словник Грінченка)''. | + | '''2.''' ''розм.'' '''Кісточка (кісточкових плодів)'''. ''Сливу з'їв, а камінець кинув (Словник Грінченка)''. |
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
Версія за 20:45, 22 листопада 2017
Камінець, -нця́, м. Ум. отъ камінь. 1) Камышекъ. 2) Косточка у косточковыхъ плодовъ. Сливу ззів, а камінець кинув. 3) Синій камінець = Камінь 6. Мил. 31.
Зміст
Сучасні словники
КАМІНЕ́ЦЬ , нця, чол.
1. Зменш.-пестл. до камінь .
— Пісок, глина, невеличкі камінці зривались з-під його ніг і котилися додолу (Панас Мирний, I, 1954, 250);
— Можна кинути камінець у воду, і тоді тремтячі круги розбіжаться навколо (Олесь Донченко, VI, 1957, 12);
— Я пошукав у кишенях і знайшов запальничку. Вона довго не слухалась: камінець, мабуть, стерся (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 228);
— В деяких черепашках знаходять дорогоцінні камінці — перлини (Фізична географія, 5, 1956, 59);
- У порівняннях. Очі блищали, як дорогі камінці, вправлені в слонову кість (Нечуй-Левицький, II, 1956, 128).
♦ [Кидати (кинути)] камінці (камінець) у чийсь город — зачіпати кого-небудь словами, натяками.
— У чий це ти город кидаєш камінці?.. (Олександр Корнійчук, II, 1955, 286);
— Старенька лукаво підморгнула на молоду внучку хазяйки, що самр тихо балакала з юнаком. Дівчина відчула цей кивок, бистро глянула на стареньку і, нітрохи не змішавшися, голосно промовила: — Це вже в мій город камінець! (Гнат Хоткевич, I, 1966, 63).
2. розм. Кісточка (кісточкових плодів). Сливу з'їв, а камінець кинув (Словник Грінченка).
Ілюстрації
|
|
|
|
