Відмінності між версіями «Камінець»
| Рядок 3: | Рядок 3: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| − | КАМІНЕ́ЦЬ, нця, чол. | + | [http://sum.in.ua/s/kaminecj '''КАМІНЕ́ЦЬ''' ] , ''нця, чол.'' |
1. Зменш.-пестл. до камінь 2, 6. Пісок, глина, невеличкі камінці зривались з-під його ніг і котилися додолу (Панас Мирний, I, 1954, 250); Можна кинути камінець у воду, і тоді тремтячі круги розбіжаться навколо (Олесь Донченко, VI, 1957, 12); Я пошукав у кишенях і знайшов запальничку. Вона довго не слухалась: камінець, мабуть, стерся (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 228); В деяких черепашках знаходять дорогоцінні камінці — перлини (Фізична географія, 5, 1956, 59); * У порівняннях. Очі блищали, як дорогі камінці, вправлені в слонову кість (Нечуй-Левицький, II, 1956, 128). | 1. Зменш.-пестл. до камінь 2, 6. Пісок, глина, невеличкі камінці зривались з-під його ніг і котилися додолу (Панас Мирний, I, 1954, 250); Можна кинути камінець у воду, і тоді тремтячі круги розбіжаться навколо (Олесь Донченко, VI, 1957, 12); Я пошукав у кишенях і знайшов запальничку. Вона довго не слухалась: камінець, мабуть, стерся (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 228); В деяких черепашках знаходять дорогоцінні камінці — перлини (Фізична географія, 5, 1956, 59); * У порівняннях. Очі блищали, як дорогі камінці, вправлені в слонову кість (Нечуй-Левицький, II, 1956, 128). | ||
<br /> | <br /> | ||
| Рядок 10: | Рядок 10: | ||
— ''Старенька лукаво підморгнула на молоду внучку хазяйки, що самр тихо балакала з юнаком. Дівчина відчула цей кивок, бистро глянула на стареньку і, нітрохи не змішавшися, голосно промовила: — Це вже в мій город камінець! (Гнат Хоткевич, I, 1966, 63).'' | — ''Старенька лукаво підморгнула на молоду внучку хазяйки, що самр тихо балакала з юнаком. Дівчина відчула цей кивок, бистро глянула на стареньку і, нітрохи не змішавшися, голосно промовила: — Це вже в мій город камінець! (Гнат Хоткевич, I, 1966, 63).'' | ||
<br /> | <br /> | ||
| − | 2. розм. Кісточка (кісточкових плодів). Сливу з'їв, а камінець кинув (Словник Грінченка). | + | 2. розм. Кісточка (кісточкових плодів). ''Сливу з'їв, а камінець кинув (Словник Грінченка)''. |
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
Версія за 20:39, 22 листопада 2017
Камінець, -нця́, м. Ум. отъ камінь. 1) Камышекъ. 2) Косточка у косточковыхъ плодовъ. Сливу ззів, а камінець кинув. 3) Синій камінець = Камінь 6. Мил. 31.
Зміст
Сучасні словники
КАМІНЕ́ЦЬ , нця, чол.
1. Зменш.-пестл. до камінь 2, 6. Пісок, глина, невеличкі камінці зривались з-під його ніг і котилися додолу (Панас Мирний, I, 1954, 250); Можна кинути камінець у воду, і тоді тремтячі круги розбіжаться навколо (Олесь Донченко, VI, 1957, 12); Я пошукав у кишенях і знайшов запальничку. Вона довго не слухалась: камінець, мабуть, стерся (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 228); В деяких черепашках знаходять дорогоцінні камінці — перлини (Фізична географія, 5, 1956, 59); * У порівняннях. Очі блищали, як дорогі камінці, вправлені в слонову кість (Нечуй-Левицький, II, 1956, 128).
♦ [Кидати (кинути)] камінці (камінець) у чийсь город — зачіпати кого-небудь словами, натяками.
— У чий це ти город кидаєш камінці?.. (Олександр Корнійчук, II, 1955, 286);
— Старенька лукаво підморгнула на молоду внучку хазяйки, що самр тихо балакала з юнаком. Дівчина відчула цей кивок, бистро глянула на стареньку і, нітрохи не змішавшися, голосно промовила: — Це вже в мій город камінець! (Гнат Хоткевич, I, 1966, 63).
2. розм. Кісточка (кісточкових плодів). Сливу з'їв, а камінець кинув (Словник Грінченка).
Ілюстрації
|
|
|
|
