Відмінності між версіями «Красномовний»
| Рядок 26: | Рядок 26: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
Тлумачення слова у сучасних словниках | Тлумачення слова у сучасних словниках | ||
| + | |||
| + | КРАСНОМО́ВНИЙ, а, е. | ||
| + | |||
| + | 1. Який володіє красномовністю. Нестямний ляск у долоньки привітав красномовного пана за його річ (Панас Мирний, III, 1954, 389); Красномовний лісник оволодів увагою аудиторії (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 203); | ||
| + | // Який характеризується доладністю, майстерністю (про мовлення). Нічна пізня доба, чарка горілки.. додають красномовності навіть не красномовній розмові мовчуна о. Мойсея (Нечуй-Левицький, I, 1956, 120); | ||
| + | |||
| + | 2. перен. Зрозумілий без слів. Буває час, де потрібніше красномовне мовчання, ніж говірке слово (Нечуй-Левицький, I, 1956, 137); Вигуками й красномовними жестами вони розповідали, що тут уже були руські (Олесь Гончар, III, 1959, 91); | ||
| + | // Промовистий, виразний (у 2 знач.). Народ давав назви річкам красномовні, сповнені великого змісту (Михайло Чабанівський, Стоїть явір.., 1959, 90); | ||
| + | |||
| + | 3. перен. Переконливий, яскравий. Ти рости, пшенице повна, — красномовна наша міць! (Павло Тичина, I, 1957, 203); Нам приклади свідчать рясні й красномовні: Поспішність — успішності ворогом є (Леонід Первомайський, II, 1958, 358); Факт вельми показовий і красномовний: чудова пісня українського Кобзаря прийшла вперше до білоруського гусляра Янки Купали з рідних фольклорних джерел (Радянське літературознавство, 5, 1958, 53). | ||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
| + | |||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:vystup221117.jpg|x140px]] |
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
|} | |} | ||
==Медіа== | ==Медіа== | ||
| + | {{#ev:youtube|fQWT7VlNCjw}} | ||
| − | == | + | ==Іншими мовами== |
| + | англійською: | ||
| + | oratorical | ||
| + | eloquent | ||
==Джерела та література== | ==Джерела та література== | ||
| − | + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 328. | |
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут філології]] | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут філології]] | ||
[[Категорія:Слова 2017 року]] | [[Категорія:Слова 2017 року]] | ||
Версія за 17:39, 22 листопада 2017
Красномо́вний, -а, -е. Краснорѣчивый. Левиц. Пов. 52.
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
КРАСНОМО́ВНИЙ, а, е.
1. Який володіє красномовністю. Нестямний ляск у долоньки привітав красномовного пана за його річ (Панас Мирний, III, 1954, 389); Красномовний лісник оволодів увагою аудиторії (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 203); // Який характеризується доладністю, майстерністю (про мовлення). Нічна пізня доба, чарка горілки.. додають красномовності навіть не красномовній розмові мовчуна о. Мойсея (Нечуй-Левицький, I, 1956, 120);
2. перен. Зрозумілий без слів. Буває час, де потрібніше красномовне мовчання, ніж говірке слово (Нечуй-Левицький, I, 1956, 137); Вигуками й красномовними жестами вони розповідали, що тут уже були руські (Олесь Гончар, III, 1959, 91); // Промовистий, виразний (у 2 знач.). Народ давав назви річкам красномовні, сповнені великого змісту (Михайло Чабанівський, Стоїть явір.., 1959, 90);
3. перен. Переконливий, яскравий. Ти рости, пшенице повна, — красномовна наша міць! (Павло Тичина, I, 1957, 203); Нам приклади свідчать рясні й красномовні: Поспішність — успішності ворогом є (Леонід Первомайський, II, 1958, 358); Факт вельми показовий і красномовний: чудова пісня українського Кобзаря прийшла вперше до білоруського гусляра Янки Купали з рідних фольклорних джерел (Радянське літературознавство, 5, 1958, 53).
Ілюстрації
|
Медіа
Іншими мовами
англійською: oratorical eloquent
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 328.
