Відмінності між версіями «Щеміти»
| Рядок 5: | Рядок 5: | ||
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 580. | Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 580. | ||
| − | + | 1. Боліти, нити (про частини, органи тіла). Все тіло в Миколи боліло й щеміло (Нечуй-Левицький, II, 1956, 186); — Ох, матінко, як же й плечі щемлять... така важка торбина (Архип Тесленко, З книги життя, 1949, 10); Потерті ноги нестерпно щемлять від соляної ропи (Олесь Гончар, II, 1959, 416); | |
| − | + | // безос. Вона знає: розридається з жалю та горя на всю хату, а тоді так щемітиме під грудьми, що звестися з полу важко... (Григорій Косинка, Новели, 1962, 157); Чумаченко звалив його на себе і поніс униз.. Від швидкої ходи випирало дух, піт заливав очі, в горлі щеміло (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 316). | |
| − | + | ||
| − | + | 2. перен. Відчувати тупий біль від неспокою, тривоги, хвилювання і т. ін. — Тяжко жити в зрадливому світі! В серці рани глибокі палають, Серце вражене буде щеміти. Поки в землю його не сховають!.. (Леся Українка, 1, 1951, 343); — Де ж тоді правда і світло на світі? — щемить його вразлива і тривожна душа (Михайло Стельмах, I, 1962, 417); Серце старого гірника співало, солодко щеміло від радісного передчуття (Дмитро Ткач, Плем'я.., 1961, 113). | |
| − | + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 580. | |
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
==Медіа== | ==Медіа== | ||
Версія за 13:32, 22 листопада 2017
1. Боліти, нити (про частини, органи тіла). Все тіло в Миколи боліло й щеміло (Нечуй-Левицький, II, 1956, 186); — Ох, матінко, як же й плечі щемлять... така важка торбина (Архип Тесленко, З книги життя, 1949, 10); Потерті ноги нестерпно щемлять від соляної ропи (Олесь Гончар, II, 1959, 416); // безос. Вона знає: розридається з жалю та горя на всю хату, а тоді так щемітиме під грудьми, що звестися з полу важко... (Григорій Косинка, Новели, 1962, 157); Чумаченко звалив його на себе і поніс униз.. Від швидкої ходи випирало дух, піт заливав очі, в горлі щеміло (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 316). 2. перен. Відчувати тупий біль від неспокою, тривоги, хвилювання і т. ін. — Тяжко жити в зрадливому світі! В серці рани глибокі палають, Серце вражене буде щеміти. Поки в землю його не сховають!.. (Леся Українка, 1, 1951, 343); — Де ж тоді правда і світло на світі? — щемить його вразлива і тривожна душа (Михайло Стельмах, I, 1962, 417); Серце старого гірника співало, солодко щеміло від радісного передчуття (Дмитро Ткач, Плем'я.., 1961, 113). Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 580.
1. Боліти, нити (про частини, органи тіла). Все тіло в Миколи боліло й щеміло (Нечуй-Левицький, II, 1956, 186); — Ох, матінко, як же й плечі щемлять... така важка торбина (Архип Тесленко, З книги життя, 1949, 10); Потерті ноги нестерпно щемлять від соляної ропи (Олесь Гончар, II, 1959, 416); // безос. Вона знає: розридається з жалю та горя на всю хату, а тоді так щемітиме під грудьми, що звестися з полу важко... (Григорій Косинка, Новели, 1962, 157); Чумаченко звалив його на себе і поніс униз.. Від швидкої ходи випирало дух, піт заливав очі, в горлі щеміло (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 316).
2. перен. Відчувати тупий біль від неспокою, тривоги, хвилювання і т. ін. — Тяжко жити в зрадливому світі! В серці рани глибокі палають, Серце вражене буде щеміти. Поки в землю його не сховають!.. (Леся Українка, 1, 1951, 343); — Де ж тоді правда і світло на світі? — щемить його вразлива і тривожна душа (Михайло Стельмах, I, 1962, 417); Серце старого гірника співало, солодко щеміло від радісного передчуття (Дмитро Ткач, Плем'я.., 1961, 113). Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 580.
