Відмінності між версіями «Путь»

Версія за 00:05, 22 листопада 2017

І. Путь, -ті, ж. Путь. Благослови, тату, в божу путь пойти. Маркев. 120. Вона в велику путь задумала, т.-е. умираетъ. Г. Барв. 524. Щоб твоя путь погибла! (брань).

ІІ. Путь-путь! меж. Призывъ для курей. О. 1862. IX. 35.

Сучасні словники

1. Смуга землі, призначена для ходіння, їзди; шлях, дорога. — Про земські, бач, Діла зібрались [пани] рахувати: Мости де ставить, путь вести (Панас Мирний, V, 1955, 284); Чорний ворон сидить на могилі, де до міста наїжджена путь (Володимир Сосюра, I, 1957, 205); * Образно. Ще хвилина, і місяць урочисто випливе з моря і простеле до самого берега широку, прозору путь (Леся Українка, III, 1952, 608);

• Місце, лінія у просторі, де що-небудь пересувається. Оповідає [пісня] про путь місяцеву.. І через що зимове поспішає до хвиль Океану Сонце (Микола Зеров, Вибр., 1966, 243); Повітряні путі;

• перев. мн. Залізнична або трамвайна колія, рейки. Є такі машиністи.. Скільки їх загинуло на своєму високому посту, скільки врятували вони чужого.. життя на важких путях-коліях своєї залізничної держави! (Олександр Довженко, I, 1958, 38).

2. Місце, яким можна пройти, проїхати, по якому хто-небудь іде, їде, щось пересувається; дорога, шлях. — Гори, проклята зірко! на сто миль Марії й синові освічуй путь собою (Леся Українка, I, 1951, 421); Я зарубками на деревах Безстрашну путь свою значив (Максим Рильський, III, 1961, 292); Міліціонер спиняє Рух машин — дає їм [дітям] путь (Іван Нехода, Хочу буть.., 1949, 15); * Образно. Із школи Путем терновим розійшлись Обидва. Божії глаголи, Святую правду на землі І прорекли, і розп'ялись За воленьку, святую волю! (Тарас Шевченко, II, 1963, 370);

• Відстань, яку хто-небудь пройшов, проїхав або яку треба пройти, проїхати комусь. Я йду без жалю — так було треба. Яка прекрасна моя дорога... остання коротка путь... (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 190); Всю уже путь ми на полі пройшли скаковому, — Коням з гарячої шиї пора хомути поздіймати (Микола Зеров, Вибр., 1966, 218); До радгоспу звідси далеко, лежить туди курявна степова дорога, але Тоня, щоб скоротити свою путь, вирішує брести через лиман навпростець (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 224);

• перен. Доступ до кого-, чого-небудь, можливість досягти чогось. [Горленко:] Читали постанову уряду про будівництво сіл? Це ж таку нам путь відкрито... (Олександр Корнійчук, II, 1955, 91).

♦ Прокладати (торувати і т. ін.) путь: а) просуваючись у певному напрямку, розчищати собі прохід. З півдня й півночі армії путь прокладають в снігах по коліна (Володимир Сосюра, II, 1958, 267); По річці вплав пливуть [скіфи] І по льоду дзвінкім торують хижу путь... (Микола Зеров, Вибр., 1966, 391); б) (кому) допомагати кому-небудь досягти чогось; Путь закривати (заступати і т. ін.) кому; На путі стояти (ставати): а) не давати кому-небудь проходу кудись. У половодді геть-геть луги заливає [річка], Молодому князеві Ростиславенку путь заступає (Панас Мирний, V, 1955, 277); б) перешкоджати кому-небудь робити, здійснювати щось. [Микита:] Прощай, моя зоря... ніколи на путі Тобі я не ставав ні тінню, ні докором (Іван Кочерга, П'єси, 1951, 71); Розчищати (розчистити) путь кому: а) допомагати кому-небудь просуватися у певному напрямку; б) допомагати комусь досягти, домогтися чого-небудь.

3. Напрямок руху куди-небудь, до певного місця, звідкілясь. Ввесь флот неначе поспішивсь; Мавки бо стали човни пхати, Путем найлуччим [найкращим] направляти (Іван Котляревський, I, 1952, 254); [Роман:] Були б виїхали назустріч, та не знали, звідки твоя путь, з якої сторони (Микола Куліш, П'єси, 1960, 117); У глибину лісів пахучу лежить бійців печальна путь (Володимир Сосюра, II, 1958, 411);

• Заздалегідь накреслений, визначений напрямок руху; маршрут, курс. — Це авто спеціально для чужинців, що оглядають околиці. Путь його — невеличке місто Павіа, де є старовинна церква (Юрій Яновський, II, 1958, 88); На піску Калуги Для мандрівок зоряних путі Креслив, повний мудрої напруги, Ціолковський в віщій глухоті!.. (Максим Рильський, III, 1961, 313);

• перен. Спосіб здійснення чого-небудь. Яким мечем махає, такою путтю й погибає (Номис, 1864, № 7085);

• перен. Напрямок діяльності, розвитку кого-, чого-небудь. Я знаю, яка тяжка й терниста путь українського літератора (Леся Українка, V, 1956, 141); Сашко Птаха сидів зовсім замріяний. От і почалася його путь революціонера (Юрій Смолич, Світанок.., 1953, 230); Шановні земляки! За зле ви не візьмете, Коли в дискусіях, що їх ми почали І путь належну їм промовами дали, Свої я висловлю окремі міркування (Адам Міцкевич, П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 217). У путь [вирушати (вирушити, рушати, рушити і т. ін.)] — виходити, виїздити звідкись, кудись. [Суховій:] Козак як сорока на тину: сегодня [сьогодні] тут, а завтра — в путь (Марко Кропивницький, V, 1959, 313); — Наскидали [купці] старому харчів, лишив хтось рушник, щоб бідний дервіш у пустині міг до намазу умити руки. й подались у свою путь (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 152); Вирушили в путь на світанку (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 250).

♦ Верстати (простувати) путь куди — рухатися в певному напрямі. — Буду в руки златоглави, Китайки хапати, ..В золоті твої чертоги Путь гіркий верстати (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 418); От уже путь до Тірійського замку простує Купідін І подарунки несе (Микола Зеров, Вибр., 1966, 241); Збивати (збити) з путі істини (істинної, господньої і т. ін.) кого, книжн. — те саме, що Збивати (збити) з пуття. — Дух гордині, отче Вікентію, збиває вас з путі істини! (Михайло Стельмах, I, 1962, 410); — Я думаю, що грішать тепера.. оті кляті нелюди, котрі хочуть чесних і праведних людей з істинного путі збити (Микола Ю. Тарновський, День.., 1963, 230); Збиватися (збитися) з путі — те саме, що Збиватися (збитися) з дороги (шляху, курсу і т. ін.). Самій не довго збитися з путі, Та трудно з неї збитись у гурті (Леся Українка, I, 1951, 43); Наставляти (наставити, направляти, направити, наводити, навести і т. ін.) на путь істини (добру, святу і т. ін.) кого — даючи кому-небудь корисні поради, вказівки, спрямовувати, скеровувати його на правильний шлях у житті. Мої сусіди.. дуже ґречно прийняли мене у себе, пан господар навіть все на путь істини наставляв, до мене ж все «ніяк не могли зібратись» (Леся Українка, V, 1956, 213); — Ти, Матвію, бачу, і в бога не віруєш! — намагається [панотець] хоч такими словами приголомшити чоловіка і наставити на путь істини (Михайло Стельмах, I, 1962, 86); Тітки та дядини силкувались направляти її на добру путь, чіплялись до неї (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 230); Остання (божа, смертна і т. ін.) путь — про смерть, похорон. На лаві, вже зодягнена в останню путь, лежить Фросина (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 177); Вони обойко одійшли на божу путь (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 434); Проводжати в останню путь; Стояти на путі (стати на путь) злого (грішників), заст. — опуститися морально. Блаженний муж на лукаву Не вступає раду, І не стане на путь злого, І з лютим не сяде (Тарас Шевченко, I, 1963, 339); — Хотілось би чоловікові не стояти на путі грішників, не ходити на совіт нечестивих (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 150).

4. Процес пересування пішки, верхи або за допомогою транспортних засобів; подорож. Із хмари місяць показався, І од землі туман піднявся, Все віщовало [віщувало] добрий путь (Іван Котляревський, I, 1952, 227); В подорож я до Афін, до учених Афін вирушаю, Хай від любові та путь визволить душу мою (Микола Зеров, Вибр., 1966, 295); Поклавши підборіддя на рушницю, Успенський лежав ницьма на зеленому горбі, згадував тридцятиденну путь від Одеси до Житомира (Петро Панч, В дорозі, 1959, 59); Зимова путь її страшить (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 179). Збирати (зібрати, виряджати, вирядити і т. ін.) в путь кого — допомагати комусь готуватися до подорожі. Перед тим, як вирядити їх у путь, Килигей оглядав конвоїрів (Олесь Гончар, II, 1959, 64); Збиратися (зібратися, виряджатися, спорядитися і т. ін.) в путь — готуватися до подорожі. В путь Марія нашвидку збиралась Та тяжко плакала, ридала (Тарас Шевченко, II, 1963, 360); З'являється [Тоня] на подвір'ї з палицею в руці, з рюкзаком за плечима.. Рюкзак, палиця, дорожні сині шаровари... Спорядилася в путь, чи що? (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 166).

5. заст. Пуття. Далі, як і Ївга підросла, та побачила [Горпина], що з неї великий і добрий путь буде, то й її стала порядку вчити (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 256).

♦ Путь-дорога; Путь-доріжка; Путь-доріженька, нар.-поет. — те саме, що путь 1, 2, 4. Вирядивши Комара в далеку путь-дорогу, аж у місто, священик клав у тарантас божі молитви й розвозив їх хутірським парафіянам (Олександр Ковінька, Кутя.., 1960, 32); [Мотря:] Повертайтеся, поспішайтеся! Стелися ж вам путь-доріженька, м'якенько стелися (Захар Мороз, П'єси, 1959, 15).

Ілюстрації

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 405.