Відмінності між версіями «Нюнявий»
(→Сучасні словники) |
|||
| Рядок 2: | Рядок 2: | ||
[[Категорія:Ню]] | [[Категорія:Ню]] | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| − | + | '''ПЛАКСИ́ВИЙ''', а, е. | |
| + | 1. Який часто плаче, схильний до плачу, сліз. Була в мене одним одна менша сестра, але така вередлива та плаксива, що й гулять і бавиться з нею було не можна (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 92); — Недарма тебе, таку плаксиву, баба Секлета під калиновим кущем ізнайшла! Усе тобі кисло! (Остап Вишня, II, 1956, 284); * Образно. Вийшов Богун із свого намету. Глянув на плаксиве небо — скривився (Яків Качура, Вибр., 1953, 74). | ||
| + | 2. Який звичайно буває під час плачу. Голос в Андрія тонкий, плаксивий (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 54); Кошарний жестом рук показав, як треба держатися купи, і обличчя в нього було злякано-плаксиве при цьому (Павло Загребельний, День.., 1964, 332); | ||
| + | // Зволожений сльозами (про очі). Старий зводить на Гуторовича безбарвні плаксиві очі і витирає зморщені губи (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 136). | ||
| + | 3. Сповнений безнадією, смутком, жалем; перейнятий чутливістю, сентиментальністю. [Настя:] Та тьфу на вас! Що се ви вигадали такої плаксивої [пісні]! (Іван Франко, IX, 1952, 93); Мертвотою віяло від розславленої, плаксивої, повинутої [повитої] в присмеркові тони поезії українських декадентів та естетів (Про багатство літератури, 1959, 150). | ||
| + | '''Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 559.''' | ||
| + | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
Версія за 16:04, 21 листопада 2017
Нюня́вий, -а, -е. Плаксивый.
Зміст
Сучасні словники
ПЛАКСИ́ВИЙ, а, е. 1. Який часто плаче, схильний до плачу, сліз. Була в мене одним одна менша сестра, але така вередлива та плаксива, що й гулять і бавиться з нею було не можна (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 92); — Недарма тебе, таку плаксиву, баба Секлета під калиновим кущем ізнайшла! Усе тобі кисло! (Остап Вишня, II, 1956, 284); * Образно. Вийшов Богун із свого намету. Глянув на плаксиве небо — скривився (Яків Качура, Вибр., 1953, 74). 2. Який звичайно буває під час плачу. Голос в Андрія тонкий, плаксивий (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 54); Кошарний жестом рук показав, як треба держатися купи, і обличчя в нього було злякано-плаксиве при цьому (Павло Загребельний, День.., 1964, 332); // Зволожений сльозами (про очі). Старий зводить на Гуторовича безбарвні плаксиві очі і витирає зморщені губи (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 136). 3. Сповнений безнадією, смутком, жалем; перейнятий чутливістю, сентиментальністю. [Настя:] Та тьфу на вас! Що се ви вигадали такої плаксивої [пісні]! (Іван Франко, IX, 1952, 93); Мертвотою віяло від розславленої, плаксивої, повинутої [повитої] в присмеркові тони поезії українських декадентів та естетів (Про багатство літератури, 1959, 150). Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 559.
Ілюстрації
|
|
|
|
