Відмінності між версіями «Миса»

Поточна версія на 14:56, 21 листопада 2017

Ми́са, -си, ж. Миса, родъ большой глубокой тарелки. Винесли йому мису золота, а другу срібла. Гол. II. 54. З полиці миси, миски й мисочки і зелені й червоні, і жовті... викрашаються. МВ. (О. 1862. III. 57).

Ми́са[1] (заст. ми́ска)[2] — вид столового посуду, зазвичай для рідких страв (супи, юшки) у вигляді глибокого, круглого виробу з направленими вгору краями. Функціонально близькі до глибоких тарілок, де краї направлені в сторони.

Слово «миса» має латинське походження: через посередництво дав.-в.-нім. mias («стіл») походить від нар.-лат. mēsа — форми лат. mēnsа («стіл», пор. «менса»)[3][4].

Миски бувають керамічними, металевими, скляними, дерев'яними, пластиковими та навіть паперовими. Мають форму півсфери, що зближує миску з чашкою. Однак миска зазвичай більша і з неї не п'ють, а їдять ложкою. Також мискою називають чашку для годування собак, котів. Скляні чи порцелянові миски використовують для подавання салатів (салатниці).

З прадавніх часів традиційний посуд у селах України. Миски зберігали на полицях або в шафах, які називалися ми́сниками[5].

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Ілюстрації

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання