Відмінності між версіями «Ожити»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
Рядок 1: Рядок 1:
 
'''Ожи́ти, -ся. '''См. '''Оживати, -ся.'''
 
'''Ожи́ти, -ся. '''См. '''Оживати, -ся.'''
 
[[Категорія:Ож]]
 
[[Категорія:Ож]]
 
+
ОЖИВАТИ, аю, аєш, недок., ОЖИТИ, живу, и вені, док.
 +
1. Повертатися до життя; воскресати. Страшно було дивиться на його мертвого, а ще страшніш було бачить, як він оживав... (Олекса Стороженко, I, 1957, 344); Коли б усі одурені прозріли, Коли б усі убиті ожили, То небо, від прокльонів посіріле, Напевно б, репнуло від сорому й хули (Василь Симоненко, Земне тяжіння, 1964, 15);  * Образно. Гармата знову ожила. Комісар садив із неї сам, як професор точних наук (Юрій Яновський, I, 1954, 54).
 +
2. перен. Появлятися знову, виявлятися з новою силою; відроджуватися, відновлюватися. Якась солодка радісна надія ворушиться в серці, оживає (Нечуй-Левицький, III, 1956, 310); Була чудова весна. Тоді було так любо, оживали мрії, безнадійні, любі мрії (Леся Українка, III, 1952, 587); Чутки про землю ожили з весною, наче посходили з зіллям укупі і з ним розростались (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 42);
 +
//  в чому. Яскраво вимальовуватися, поставати (в пам'яті, уяві і т. ін.). Чудовий образ принесла вона в душі тоді під батькову стріху, і той образ раз у раз оживає, в її уяві, й міниться, і грає барвами (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 288); Рядок за рядком, поема за поемою народжувалися в заповітній книжечці, і оживала в ній жахлива правда епохи кріпацтва (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 158); Оживала в пам'яті незабутня ніч розлуки. Одна вона — темна ніч — знає, як гірко було тоді Марії (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 43).
 +
3. Відновлювати свої життєві сили; ставати знову бадьорим, енергійним, життєрадісним. Хоч і не зовсім Маруся повеселішала, та усе-таки неначе стала потроху оживати (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 80); Співав [кобзар Остап Вересай], похилий, нездужалий, Співав — І серцем молодів, Співав — і люди оживали, Співав — і ріс народний гнів (Максим Рильський, III, 1961, 137); Як би не були стомлені та змучені люди, але досить тільки розпалити вогнище, як одразу ж усі оживають, одразу ж підноситься дух (Яків Баш, На землі.., 1957, 42);
 +
//  Сповнюватися життєрадісністю, інтересом (про погляд, вираз обличчя і т. ін.). Секретна книжечка немов будила Богдана Петровича від сну. Велике, різко окреслене обличчя і ліниві, довгі, лагідні очі оживали, яснішали (Олександр Копиленко, Тв., 1955, 305); — А тато гостинця привіз з міста.. — Погляд у хлопця загорівся, ожив (Панас Мирний, I, 1954, 307).
 +
4. Пробуджуватися знову з початком весни (про природу). Оживають після зими краснотали на Трухановім острові (Олесь Гончар, Маша.., 1959, 3); Чую, надходить весна. Під зефіром весь світ оживає, Повняться води теплом (Микола Зеров, Вибр., 1966, 367); Ще зима кашляє по-старечому, але вже дихає весна на повні груди, вже оживають дерева (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 356).
 +
5. від чого і без додатка. Сповнюватися життям, діяльністю, рухом. У торгові дні воно [місто] оживає (Василь Стефаник, I, 1949, 160); Уже розвиднілось. Бульба раптом схопився.. Схопилися Остап і Андрій. Почав оживати весь двір (Олександр Довженко, I, 1958, 225); І потечуть Веселі ріки, а озера Кругом гаями поростуть, Веселим птаством оживуть (Тарас Шевченко, II, 1953, 292); Вранці увесь лан укрився женцями та косарями, ожив од гомону й сміху (Михайло Стельмах, I, 1962, 575).
 +
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 647.
 
{{subst:Шаблон:Словник Грінченка і
 
{{subst:Шаблон:Словник Грінченка і
 
сучасність|підрозділ=Інститут філології}}
 
сучасність|підрозділ=Інститут філології}}

Версія за 14:37, 21 листопада 2017

Ожи́ти, -ся. См. Оживати, -ся. ОЖИВАТИ, аю, аєш, недок., ОЖИТИ, живу, и вені, док. 1. Повертатися до життя; воскресати. Страшно було дивиться на його мертвого, а ще страшніш було бачить, як він оживав... (Олекса Стороженко, I, 1957, 344); Коли б усі одурені прозріли, Коли б усі убиті ожили, То небо, від прокльонів посіріле, Напевно б, репнуло від сорому й хули (Василь Симоненко, Земне тяжіння, 1964, 15); * Образно. Гармата знову ожила. Комісар садив із неї сам, як професор точних наук (Юрій Яновський, I, 1954, 54). 2. перен. Появлятися знову, виявлятися з новою силою; відроджуватися, відновлюватися. Якась солодка радісна надія ворушиться в серці, оживає (Нечуй-Левицький, III, 1956, 310); Була чудова весна. Тоді було так любо, оживали мрії, безнадійні, любі мрії (Леся Українка, III, 1952, 587); Чутки про землю ожили з весною, наче посходили з зіллям укупі і з ним розростались (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 42); // в чому. Яскраво вимальовуватися, поставати (в пам'яті, уяві і т. ін.). Чудовий образ принесла вона в душі тоді під батькову стріху, і той образ раз у раз оживає, в її уяві, й міниться, і грає барвами (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 288); Рядок за рядком, поема за поемою народжувалися в заповітній книжечці, і оживала в ній жахлива правда епохи кріпацтва (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 158); Оживала в пам'яті незабутня ніч розлуки. Одна вона — темна ніч — знає, як гірко було тоді Марії (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 43). 3. Відновлювати свої життєві сили; ставати знову бадьорим, енергійним, життєрадісним. Хоч і не зовсім Маруся повеселішала, та усе-таки неначе стала потроху оживати (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 80); Співав [кобзар Остап Вересай], похилий, нездужалий, Співав — І серцем молодів, Співав — і люди оживали, Співав — і ріс народний гнів (Максим Рильський, III, 1961, 137); Як би не були стомлені та змучені люди, але досить тільки розпалити вогнище, як одразу ж усі оживають, одразу ж підноситься дух (Яків Баш, На землі.., 1957, 42); // Сповнюватися життєрадісністю, інтересом (про погляд, вираз обличчя і т. ін.). Секретна книжечка немов будила Богдана Петровича від сну. Велике, різко окреслене обличчя і ліниві, довгі, лагідні очі оживали, яснішали (Олександр Копиленко, Тв., 1955, 305); — А тато гостинця привіз з міста.. — Погляд у хлопця загорівся, ожив (Панас Мирний, I, 1954, 307). 4. Пробуджуватися знову з початком весни (про природу). Оживають після зими краснотали на Трухановім острові (Олесь Гончар, Маша.., 1959, 3); Чую, надходить весна. Під зефіром весь світ оживає, Повняться води теплом (Микола Зеров, Вибр., 1966, 367); Ще зима кашляє по-старечому, але вже дихає весна на повні груди, вже оживають дерева (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 356). 5. від чого і без додатка. Сповнюватися життям, діяльністю, рухом. У торгові дні воно [місто] оживає (Василь Стефаник, I, 1949, 160); Уже розвиднілось. Бульба раптом схопився.. Схопилися Остап і Андрій. Почав оживати весь двір (Олександр Довженко, I, 1958, 225); І потечуть Веселі ріки, а озера Кругом гаями поростуть, Веселим птаством оживуть (Тарас Шевченко, II, 1953, 292); Вранці увесь лан укрився женцями та косарями, ожив од гомону й сміху (Михайло Стельмах, I, 1962, 575). Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 647. {{subst:Шаблон:Словник Грінченка і сучасність|підрозділ=Інститут філології}}