Відмінності між версіями «Пак»
(Подано повне визначення) |
|||
Рядок 3: | Рядок 3: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
− | Тлумачення слова у сучасних словниках | + | Тлумачення слова у сучасних словниках |
+ | '''1.''' підсил. Уживається для збільшення експресивності висловлення, підкреслюючи значення того слова, після якого стоїть. Давно пак діялось? А серце сном нечулим, Мов павутиною, устиг час оплести... (Михайло Старицький, Поет. тв., 1958, 45); — А то — дивись пак: хотів мене зв'язати! (Панас Мирний, II, 1949, 293); | ||
+ | // Уживається після вказівних і відносних займенників та прислівників займенникового походження, щоб підкреслити, ствердити що-небудь. — Бог покарав мене: я погорів; Уся худібонька пропала, Неначе язиком корова ізлизала... «Оце пак лихо! Глянь... коли ж воно і як?» (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 33); Кардинали, Як гадюки, в'ються Круг тіари. Та нищечком, Мов коти, гризуться За мишеня... Та й як паки? Однієї шкури Така сила... а м'ясива!.. (Тарас Шевченко, I, 1951, 268); Якби пак у мене такий язик та така вдача, як у Солов'їхи, я б дала собі ради (Нечуй-Левицький, II, 1956, 14); [Хорошунка:] Чи то пак не ваше порося ходило по майдані? (Степан Васильченко, III, 1960, 250). | ||
+ | '''2.''' пит.-підсил. Уживається в розмові, розповіді, щоб пригадати забуте, звичайно відоме співрозмовникові, або нагадати щось. — Про що пак ми були розговорились? — спитав о. Хведор. — Про якогось Серединського, про панича (Нечуй-Левицький, I, 1946, 124); — Як бачите, юначе, поміщик Галаган не марнує часу. Поки ви з мужиками взуєте його в постоли (чи як пак там у того Коцюбинського?) та є плечі випхаєте з маєтку, уже й нову спеціальність набуду (Андрій Головко, II, 1957, 479). | ||
+ | '''3.''' пит.-підсил. У сполученні з дієсловом виражає непевність, вагання. — Чи солила галушки? — пита мати. Галя задумалася, чи солила пак, чи ні? (Панас Мирний, IV, 1955, 120); — Чи Семену пак буде годів з двадцять? (Данило Мордовець, I, 1958, 64). | ||
+ | '''4.''' Разом з іншими частками уживається в значенні прислівників: однак, адже, проте, справді, звичайно, навпаки і т. ін. — Та чи є пак та сама душа? Як на вашу думку, пані? (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 40); [Парвус:] А нащо ти скликав у себе збори, не бувши християнином? Невже ж пак, щоб догодити жінці? (Леся Українка, II, 1951, 442); — А хіба ж я один возитиму тудою снопи? Адже ж і ти возиш. Чом би пак і тобі не розкопати, — сказав Кайдаш (Нечуй-Левицький, II, 1956, 269); — Нехай Маруся прийде, то й витопить і страву зварить, а то ще по холоді ходитиму, та пак і топлива нема доброго... (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 29). | ||
+ | '''5.''' Уживається в значенні вставних слів: можливо, мабуть, імовірно, правда і т. ін. — Бог з тобою!.. Сто вовків!.. Та б село почуло! — Та воно, пак, і не сто, А п'ятдесят було (Степан Руданський, Тв., 1959, 203); А що, пак, річка тут глибока? (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 79). | ||
+ | ♦ Де (куди) ж [,] пак — уживається для вираження сумніву в чому-небудь, повної неможливості чогось або ствердження чого-небудь негативного. [Круста:] Не диво, що всі п'яниці з римської голоти охоче йдуть у християни — де ж пак не шанувати їм такого бога? (Леся Українка, II, 1951, 405); Знову невдоволення ворухнулось у серці, але на цей раз — не так на себе самого, як на Діденка. Де ж, пак, було йому тоді до цього! У нього ж, бач, справи державної ваги. Фігура! (Андрій Головко, II, 1957, 525); — Змалечку не вчились, бо не до наук було, а виросли, уже і вчитись — так куди ж пак — ми й так уже письменні (Юрій Збанацький, Переджнив'я, 1960, 387); Чи [ж] пак — уживається для вираження сумніву, непевності, нерішучості або іронії. [Панса (показує на персні, що дав Руфінові):] За гроші все можливо. [Фортунат:] Вжеж! [Парвус (з посміхом):] Чи ж пак? (Леся Українка, II, 1951, 463); Чи [то] пак: а) уживається для означення уточнення або виправлення сказаного; тобто. [Річард:] Простіть, панове... час мені до школи... Чи пак до церкви... я піду... прощайте! (Леся Українка, III, 1952, 95); Та от — до старості дійшов, Чи то пак... до її порогу... (Максим Рильський, II, 1960, 46); б) уживається для вираження іронічного уточнення або поправки. По їй [лавці] крутився хазяїн, Степан Іванович Квасюк, чи то пак — Квасюков, — це вже так він себе тепер звав (Борис Грінченко, II, 1963, 261); Йде [Варя] до отари, красується біля неї з міською сумочкою в руці, з нігтями, на яких ще й лак не злиняв, з залишками накручених баранців на голові гнідої чи то пак каштанової масті... (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 321); Ще б пак! — уживається для ствердження чого-небудь; інакше й бути не може. — Мені однаково, — промовила Жабі. — Ще б пак не однаково, — іронічно, але ласкаво промовив Михайло. — Вам зовсім не потрібно сушити собі голови, бо про все турбуватиметься Люся (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 37); — Що? Таки не витримав? Ще б пак. Само добро в руки тече, а ти відвертаєшся (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 396); Буде лаятися й кричати [Зоя], що інструментальники зривають їм програму. Ще б пак! Зоя — наладник цілого прольоту (Вадим Собко, Любов, 1935, 12). | ||
+ | Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 17.Коментарі (0) | ||
+ | ще (іще́) б пак. 1. Уживається для підтвердження чого-небудь; звичайно. Він ходив зосереджений, задуманий і, здавалось, приборканий. Ще б пак! Стільки перетерпіти, висіти на волосині від смерті! (В. Козаченко); Щоб холодно не було, накрилися (п’яні велотуристи) своїми велосипедами. Невдовзі один каже: — Щось мені холодно. — Ще б пак,— одказує другий, — у тебе ж на задньому колесі трьох спиць немає (Укр. анекдот); — Що? Таки не витримав? Ще б пак. Само добро в руки тече, а ти відвертаєшся (Григорій Тютюнник); (2-й з прохачів:) Якби ж то визволить (з темниці)! Ти б їх скрушив, тих вражих монтанівців, стер би на порох! (3-й з прохачів:) Іще б пак! Сказано, живеє слово не те, що листи! (Леся Українка). 2. із запереч. Не підлягає сумніву; інакше й бути не може, так, авжеж. — Чи ти пак, Тодозю, вмієш килими ткати? — спитала в Тодозі Гризельда.— Атож! Ще б пак не вміла,— сказала Тодозя (І. Нечуй-Левицький); — Мені однаково,— промовила Жабі.— | ||
+ | '''ПАК''' 2, у, чол. Багаторічний дрейфуючий морський лід, який створює міцні льодові поля в полярних басейнах. | ||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
Рядок 18: | Рядок 28: | ||
==Джерела та література== | ==Джерела та література== | ||
− | + | http://sum.in.ua/s/pak | |
+ | http://slovopedia.org.ua/49/53407/359523.html | ||
==Зовнішні посилання== | ==Зовнішні посилання== | ||
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут філології]] | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут філології]] | ||
[[Категорія:Слова 2017 року]] | [[Категорія:Слова 2017 року]] |
Версія за 21:26, 20 листопада 2017
Пак. Частица, вставляемая въ рѣчь въ значеніи отчасти подобномъ русскому «бишь». Як пак його звуть? А де ж Ганна, Катерино? Я пак і байдуже. Шевч. 117. Я пак і забув те зробити, що ви мені казали. Кобел. у. Оттак пак! Іще що вигадай! Ком. II. 3.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках 1. підсил. Уживається для збільшення експресивності висловлення, підкреслюючи значення того слова, після якого стоїть. Давно пак діялось? А серце сном нечулим, Мов павутиною, устиг час оплести... (Михайло Старицький, Поет. тв., 1958, 45); — А то — дивись пак: хотів мене зв'язати! (Панас Мирний, II, 1949, 293); // Уживається після вказівних і відносних займенників та прислівників займенникового походження, щоб підкреслити, ствердити що-небудь. — Бог покарав мене: я погорів; Уся худібонька пропала, Неначе язиком корова ізлизала... «Оце пак лихо! Глянь... коли ж воно і як?» (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 33); Кардинали, Як гадюки, в'ються Круг тіари. Та нищечком, Мов коти, гризуться За мишеня... Та й як паки? Однієї шкури Така сила... а м'ясива!.. (Тарас Шевченко, I, 1951, 268); Якби пак у мене такий язик та така вдача, як у Солов'їхи, я б дала собі ради (Нечуй-Левицький, II, 1956, 14); [Хорошунка:] Чи то пак не ваше порося ходило по майдані? (Степан Васильченко, III, 1960, 250). 2. пит.-підсил. Уживається в розмові, розповіді, щоб пригадати забуте, звичайно відоме співрозмовникові, або нагадати щось. — Про що пак ми були розговорились? — спитав о. Хведор. — Про якогось Серединського, про панича (Нечуй-Левицький, I, 1946, 124); — Як бачите, юначе, поміщик Галаган не марнує часу. Поки ви з мужиками взуєте його в постоли (чи як пак там у того Коцюбинського?) та є плечі випхаєте з маєтку, уже й нову спеціальність набуду (Андрій Головко, II, 1957, 479). 3. пит.-підсил. У сполученні з дієсловом виражає непевність, вагання. — Чи солила галушки? — пита мати. Галя задумалася, чи солила пак, чи ні? (Панас Мирний, IV, 1955, 120); — Чи Семену пак буде годів з двадцять? (Данило Мордовець, I, 1958, 64). 4. Разом з іншими частками уживається в значенні прислівників: однак, адже, проте, справді, звичайно, навпаки і т. ін. — Та чи є пак та сама душа? Як на вашу думку, пані? (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 40); [Парвус:] А нащо ти скликав у себе збори, не бувши християнином? Невже ж пак, щоб догодити жінці? (Леся Українка, II, 1951, 442); — А хіба ж я один возитиму тудою снопи? Адже ж і ти возиш. Чом би пак і тобі не розкопати, — сказав Кайдаш (Нечуй-Левицький, II, 1956, 269); — Нехай Маруся прийде, то й витопить і страву зварить, а то ще по холоді ходитиму, та пак і топлива нема доброго... (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 29). 5. Уживається в значенні вставних слів: можливо, мабуть, імовірно, правда і т. ін. — Бог з тобою!.. Сто вовків!.. Та б село почуло! — Та воно, пак, і не сто, А п'ятдесят було (Степан Руданський, Тв., 1959, 203); А що, пак, річка тут глибока? (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 79). ♦ Де (куди) ж [,] пак — уживається для вираження сумніву в чому-небудь, повної неможливості чогось або ствердження чого-небудь негативного. [Круста:] Не диво, що всі п'яниці з римської голоти охоче йдуть у християни — де ж пак не шанувати їм такого бога? (Леся Українка, II, 1951, 405); Знову невдоволення ворухнулось у серці, але на цей раз — не так на себе самого, як на Діденка. Де ж, пак, було йому тоді до цього! У нього ж, бач, справи державної ваги. Фігура! (Андрій Головко, II, 1957, 525); — Змалечку не вчились, бо не до наук було, а виросли, уже і вчитись — так куди ж пак — ми й так уже письменні (Юрій Збанацький, Переджнив'я, 1960, 387); Чи [ж] пак — уживається для вираження сумніву, непевності, нерішучості або іронії. [Панса (показує на персні, що дав Руфінові):] За гроші все можливо. [Фортунат:] Вжеж! [Парвус (з посміхом):] Чи ж пак? (Леся Українка, II, 1951, 463); Чи [то] пак: а) уживається для означення уточнення або виправлення сказаного; тобто. [Річард:] Простіть, панове... час мені до школи... Чи пак до церкви... я піду... прощайте! (Леся Українка, III, 1952, 95); Та от — до старості дійшов, Чи то пак... до її порогу... (Максим Рильський, II, 1960, 46); б) уживається для вираження іронічного уточнення або поправки. По їй [лавці] крутився хазяїн, Степан Іванович Квасюк, чи то пак — Квасюков, — це вже так він себе тепер звав (Борис Грінченко, II, 1963, 261); Йде [Варя] до отари, красується біля неї з міською сумочкою в руці, з нігтями, на яких ще й лак не злиняв, з залишками накручених баранців на голові гнідої чи то пак каштанової масті... (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 321); Ще б пак! — уживається для ствердження чого-небудь; інакше й бути не може. — Мені однаково, — промовила Жабі. — Ще б пак не однаково, — іронічно, але ласкаво промовив Михайло. — Вам зовсім не потрібно сушити собі голови, бо про все турбуватиметься Люся (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 37); — Що? Таки не витримав? Ще б пак. Само добро в руки тече, а ти відвертаєшся (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 396); Буде лаятися й кричати [Зоя], що інструментальники зривають їм програму. Ще б пак! Зоя — наладник цілого прольоту (Вадим Собко, Любов, 1935, 12). Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 17.Коментарі (0) ще (іще́) б пак. 1. Уживається для підтвердження чого-небудь; звичайно. Він ходив зосереджений, задуманий і, здавалось, приборканий. Ще б пак! Стільки перетерпіти, висіти на волосині від смерті! (В. Козаченко); Щоб холодно не було, накрилися (п’яні велотуристи) своїми велосипедами. Невдовзі один каже: — Щось мені холодно. — Ще б пак,— одказує другий, — у тебе ж на задньому колесі трьох спиць немає (Укр. анекдот); — Що? Таки не витримав? Ще б пак. Само добро в руки тече, а ти відвертаєшся (Григорій Тютюнник); (2-й з прохачів:) Якби ж то визволить (з темниці)! Ти б їх скрушив, тих вражих монтанівців, стер би на порох! (3-й з прохачів:) Іще б пак! Сказано, живеє слово не те, що листи! (Леся Українка). 2. із запереч. Не підлягає сумніву; інакше й бути не може, так, авжеж. — Чи ти пак, Тодозю, вмієш килими ткати? — спитала в Тодозі Гризельда.— Атож! Ще б пак не вміла,— сказала Тодозя (І. Нечуй-Левицький); — Мені однаково,— промовила Жабі.— ПАК 2, у, чол. Багаторічний дрейфуючий морський лід, який створює міцні льодові поля в полярних басейнах.
Ілюстрації
Медіа
Див. також
Джерела та література
http://sum.in.ua/s/pak http://slovopedia.org.ua/49/53407/359523.html