Відмінності між версіями «Миґдаль»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
Рядок 11: Рядок 11:
 
▲ Мигдаль дикий (низький) — те саме, що бобчук. Використовують для посадок в центрі клумб мигдаль низький, або бобчук (Весняна флора, 1955, 143); — Сашо, запиши: дикий мигдаль з персиком не схрещується (Олександр Довженко, I, 1958, 420).
 
▲ Мигдаль дикий (низький) — те саме, що бобчук. Використовують для посадок в центрі клумб мигдаль низький, або бобчук (Весняна флора, 1955, 143); — Сашо, запиши: дикий мигдаль з персиком не схрещується (Олександр Довженко, I, 1958, 420).
  
==Назва==
+
==Цікаво знати==
 
Мигдаль (від грец. ἀμυγδαλή, a-mygdalē[1])
 
Мигдаль (від грец. ἀμυγδαλή, a-mygdalē[1])
 
Бадам (перс. bādām‎, «мигдаль») — назва мигдаля у країнах Середньої, Південної та Південно-Східної Азії: Азербайджані, Афганістані, Індонезії, Ірані, Казахстані, Малайзії, Пакистані.
 
Бадам (перс. bādām‎, «мигдаль») — назва мигдаля у країнах Середньої, Південної та Південно-Східної Азії: Азербайджані, Афганістані, Індонезії, Ірані, Казахстані, Малайзії, Пакистані.
Рядок 19: Рядок 19:
 
кит. 巴旦木, 八担木, bādàn-mù, бадан-му, «мигдаль (дерево)»
 
кит. 巴旦木, 八担木, bādàn-mù, бадан-му, «мигдаль (дерево)»
 
кит. 巴旦杏, 八担杏, bādàn-xìng, бадан-шінг, «мигдаль (плід)»
 
кит. 巴旦杏, 八担杏, bādàn-xìng, бадан-шінг, «мигдаль (плід)»
==Ботанічний опис==
 
  
 
Мигдаль росте на кам'янистих і щебнистих схилах на висоті від 800 до 1600 м над рівнем моря, надає перевагу багатим на кальцій ґрунтам. Росте невеликими групами з 3—4 дерев, що ростуть одне від одного на 5—7 метрів. Дуже світлолюбний, вельми посухостійкий завдяки добре розвиненій кореневій системі і економній транспірації.
 
 
Квітне в березні-квітні, місцями навіть в лютому, плоди визрівають в червні-липні. Починає плодоносити з 4—5 років і плодоношення продовжується до 30—50 років, живе до 130 років. Розмножується насінням, кореневими пагонами і пневою порослю. Переносить морози до −25°с, але з початком вегетації страждає від весняних заморозків.
 
 
Мигдаль росте у вигляді куща або дерева з червонуватими гілочками. У висоту досягає 3 — 8 м, з ланцетовим листям. Схожий на черешню.
 
 
Квітки складаються із злитої чашечки і рожевого або червоного віночка. Квітки одиничні, до 2,5 см в діаметрі, з білими або світло-рожевими пелюстками і одною маточкою.
 
 
Плід — шкіряста, вкрита волосками кістянка, що розтріскується при дозріванні. Його поверхня гладка або зморшкувата. Кісточка такої ж форми, що і сам плід, покрита дрібними ямками, іноді з борозенками, 2,5—3 см завдовжки. Плід має продовгувату стиснуту з боків форму, буває великий (завдовжки до 69 мм) і дрібний (завдовжки до 30 мм); буває як з товстою, так і з тонкою шкаралупою.[2] Дуже добрий на смак, має слабкий аромат.
 
 
==Поширення==
 
 
 
Плоди дикого мигдалю були отруйними, так як містили амигдалін — речовину, що має цианіди (отруту) у своєму складі. У ході первісного збиральництва людиною були відібрані та вирощені дерева-мутанти, плоди яких не містили отрути.
 
 
Батьківщина рослини — Близький Схід і прилеглі райони, включаючи Середземномор'я та Середню Азію. У цих районах культивування мигдалю почалося за багато сторіч до нашої ери. Нині найбільші насадження мигдалю знаходяться в області Середземномор'я, Китаї, США, Середній Азії, Криму та на Кавказі. 82% усього мигдалю у світі походить з американського штату Каліфорнія, де він є ключовим складником експорту сільськогосподарської продукції[3].
 
 
Серед інших експортерів мигдалю — Австралія (близько 5% світових врожаїв) і ЄС (в основному Іспанія, 6%)
 
 
У меншій мірі мигдаль вирощується і в теплих областях Словаччини, найчастіше у виноградниках, а також в Південній Моравії та Чехії в околицях Літомержіце.
 
 
В Україні солодкий культурний мигдаль вирощується переважно в Криму.[2]
 
 
==Плоди==
 
 
1.Зелені плоди з горіхом
 
 
 
2.Мингдалевий горіх і мигдалена
 
 
 
3.Бланшований мигдаль
 
 
 
4.Мигдалина — ядро мигдалевого горіха.
 
==Харчування==
 
Мигдаль буває двох видів: гіркий, що має сильний аромат, і солодкий — менш ароматний.[4] Завдяки вмісту синильної кислоти і гіркому смаку кількість гіркого мигдалю у кулінарних виробах рекомендується використовувати не більше 4 % загальної маси.[4] Ядра мигдалю використовують, не звільняючи від оболонки. Якщо виникає необхідність її видалити, то мигдаль занурюють на кілька хвилин у окріп[4].
 
 
Порція мигдалю вагою 28,35 г (23 цілі горішки) містить[5]:
 
 
Калорії: 164
 
Жири: 14, 1 г (насичені жири: 1 г, поліненасичені жири: 3,5 г, мононенасичені жири: 9 г, інші залишкові жири у незначній кількості)
 
Холестерин: 0 мг
 
Натрій: 0 мг
 
Калій: 200 мг
 
Вуглеводи: 6 г
 
Клітковина: 3,5 г
 
Цукор: 1 г
 
Білки: 6 г
 
  
 
==Ілюстрації==
 
==Ілюстрації==

Версія за 21:26, 20 листопада 2017

Миґдаль, -лю, м. = Мигдаль.

Мигда́ль або миґда́ль (лат. Prunus dulcis) — кущ або невелике дерево роду слив (лат. Prunus), часто класифікується до підроду мигдаль (лат. Amygdalus). Також термін «мигдаль» часто посилається на їстівні плоди-сім'янки цих рослин, заради яких вони культивуються.

Словники

Академічний тлумачний словник (1970—1980) МИГДА́ЛЬ, ю, чол. 1. Південне невисоке дерево або кущ родини розоцвітих з ніжно-рожевими квітками та овальними плодами — горіхами. Навколо цвів мигдаль і буз... (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 332); Ми стоїмо під розлогими деревцями гіркого мигдалю (Василь Кучер, Золоті руки, 1948, 113). 2. Плід цієї рослини з їстівним солодким або гірким ядром. [Ольга:] Я вже й на базарі побувала — дивись, які полуниці, мигдаль — розкіш! (Іван Кочерга, II, 1956, 315); Гості, пригощаючись смаженим мигдалем, чинно бесідують з господинею (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 126); * У порівняннях. Була це струнка й висока на зріст молодиця років двадцяти п'яти, з глибокими чорними очима під довгими віями і білими, як мигдаль, зубами (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 17). ▲ Мигдаль дикий (низький) — те саме, що бобчук. Використовують для посадок в центрі клумб мигдаль низький, або бобчук (Весняна флора, 1955, 143); — Сашо, запиши: дикий мигдаль з персиком не схрещується (Олександр Довженко, I, 1958, 420).

Цікаво знати

Мигдаль (від грец. ἀμυγδαλή, a-mygdalē[1]) Бадам (перс. bādām‎, «мигдаль») — назва мигдаля у країнах Середньої, Південної та Південно-Східної Азії: Азербайджані, Афганістані, Індонезії, Ірані, Казахстані, Малайзії, Пакистані. Бадама (badāma; з перської) — назва мигдаля у Індії: гуджараті બદામ; гінді बादाम, Бадем (тур. badem; з перської) — назва мигдаля у тюркських країнах і країнах, що зазнали впливу Османів: Болгарії, Боснії, Македонії, Сербії, Татарстані, Туреччині, Хорватії. Бадан (bādàn; з перської) — китайське слово-запозичення для позначення мигдаля кит. 巴旦木, 八担木, bādàn-mù, бадан-му, «мигдаль (дерево)» кит. 巴旦杏, 八担杏, bādàn-xìng, бадан-шінг, «мигдаль (плід)»


Ілюстрації

Аmetllesjuliol.jpg Mindal-polza-i-vred.jpg

Медіа

https://www.youtube.com/watch?v=UBjnOfJ9dUs

Зовнішні посилання

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B8%D0%B3%D0%B4%D0%B0%D0%BB%D1%8C

Этимологический словарь Фасмера
United States Department of Agriculture